У 2012 році волею ЦВК відразу два виборчі округи нашої області отримали ярлики «проблемних». При цьому такий епітет можна застосувати до Черкащини не лише безпосередньо по відношенню до парламентських виборів того року. Протягом історії ці краї бачили відразу кілька доволі скандальних інцидентів, пов’язаних з виборами. «Фальсифікація» та «підкуп» – слова, що часто йдуть поруч із назвою нашої області.
ОПОРА пригадує найбільш «проблемні» випадки у виборчій історії черкаського регіону, з’ясовує, які наслідки вони мали в площині юридичної відповідальності, та розповідає, чим головні герої живуть сьогодні.
«Щире каяття». Вибори до Черкаської обласної ради у 2015 році
Що відбулося?
Після півночі, 4 листопада 2015 року, Черкаська обласна ТВК підписала протокол про результати виборів до Черкаської обласної ради. Опісля представники кількох партій заявили про невідповідність протоколу паралельному підрахунку голосів. Тоді голоси фактично «втратили» «Свобода», УКРОП та Партія ветеранів Афганістану. Натомість проходив до ради «Опозиційний блок», що попередньо мав 3,93%, а результат БПП «Солідарність» зріс із 17,53% до 23,15%. Як пізніше з’ясує слідство, «Свобода» втрачала 1 мандат, УКРОП – 7 мандатів, Партія Ветеранів Афганістану – 5 мандатів, окрім того, дві останні загалом позбавлялися права представляти своїх депутатів у раді.
Історія швидко набула серйозного резонансу і вийшла не всеукраїнський рівень. Представники 8 партій (УКРОП, ВО «Свобода», ВО «Батьківщина», «Партія ветеранів Афганістану», «Радикальна партія», ВО «Черкащани», партія «Відродження» та «Партія простих людей») підписали меморандум про невизнання результатів виборів до облради.
Наступного дня, 5 листопада, члени комісії підписали новий, «уточнений», протокол з іншими даними, а постанова 4 листопада – втратила чинність. Голова комісії Микола Свергунов на засіданні був відсутнім.
Які наслідки?
4 листопада УМВС України в Черкаській області відкрито кримінальне провадження за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 158 ч. 4 КК України. Уже наступного дня відбулося перше засідання суду по цій справі.
Майже два роки пішло на проведення досудового розслідування і лише в серпні 2017 року було повідомлено про підозру голові обласної ТВК Миколі Свергунову (представник від «Опозиційного блоку») та секретарю комісії Дмитру Жиляєву (представник від БПП Солідарність).
25 травня 2018 року Соснівський райсуд Черкас виніс вирок по справі. Обох обвинувачених визнано винними у фальсифікації виборчих документів та підсумкового голосування і засуджено до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов’язаною із виборчим процесом строком на 2 роки.
Таке покарання було замінено умовним терміном у півтора роки, оскільки суд врахував пом’якшуючі обставини (раніше несудимі, активно сприяли розкриттю злочину, мають позитивну характеристику, щиро каються).
На сьогодні в Черкаській обласній раді 18 депутатів від БПП Солідарність, по 7 депутатів від «Свободи» та УКРОПу. Фракція Партії ветеранів Афганістану, яка від початку складала 5 депутатів, була розформована. На її руїнах спочатку була сформована група «Територія справедливості», нині діє група «Основа». «Опозиційний блок» в раді не представлений.
«Лицем до лиця» з благодійністю. Вибори до Парламенту на 195 окрузі у 2014 році
Що відбулося?
У вересні 2014 року у ЗМІ з’явилася інформація про можливий підкуп виборців в межах 195-го округу нібито зі сторони кандидата у народні депутати Володимира Зубика. У жовтні на гарячу лінію ОПОРИ надійшло повідомлення, що по цьому ж округу відбувається підкуп виборців Зубика, проте доказів, які б підтверджували це повідомлення, зафіксовано не було. Того ж місяця в Черкасах на заході, де перебував Зубик, відбулася масштабна бійка.
Окрім всього, у вересні 2014 року ОПОРА інформувала, що кандидат в народні депутати Володимир Зубик заохочує виборців безкоштовними екскурсіями до монастирів.
Зазначимо, що Зубик і до 2014 року був помічений в доволі неоднозначних інцидентах в ході виборчого процесу. Так, у 2012 році він зустрічався з черкаською молоддю в клубі «Міленіум». Там проводилися конкурси, в яких можна було виграти 5 тисяч гривень, телефон, косметику, плеєр тощо. Того ж таки року активісти від імені кандидата в народні депутати роздавали страхові сертифікати.
Які наслідки?
Кандидат в нардепи по округу № 195 Олександр Чуприна намагався в суді оскаржити дії кандидата в народні депутати Володимира Зубика. Він звернувся з адміністративним позовом, вимагаючи Зубика «припинити непрямий підкуп виборців».
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30 вересня 2014 року у селі Митлашівка, що на Драбівщині, було зафіксовано факти проведення передвиборної агітації, що супроводжувалась наданням коштів виборцям.
Представник відповідача у судовому засіданні заявив, що в селі проводилася благодійна акція фонду «Лицем до лиця». За його словами, на заході були відсутні заклики, агітація чи згадки про кандидата у нардепи Зубика чи будь-яку його причетність до згаданого фонду.
У підсумку Черкаський окружний адміністративний суд постановив відмовити повністю у задоволенні позову Олександра Чуприни.
У прес-службі прокуратури області тоді інформували, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за фактом можливого підкупу виборців у селі Митлашівка. Будь-яка інформація про судові засідання по цій справі у реєстрі судових рішень відсутня.
Нині у Верховній Раді Володимир Зубик входить до депутатської групи «Партія Відродження».
«Бліцкріг» Поплавського. Повторні вибори до Верховної Ради у 2013 році
Що відбулося?
«Співочий ректор» Михайло Поплавський як самовисуванець балотувався по 194-му виборчому окрузі. На той момент черкаський округ був одним із 5 так званих «проблемних» округів, де у 2013 році відбулися повторні вибори до вітчизняного парламенту.
Як інформувала ОПОРА, спостерігачами мережі тоді були виявлені неодноразові випадки грошового підкупу виборців в інтересах Михайла Поплавського. Зокрема, було зафіксовано, як невідомі особи пропонували черкасцям продати свій голос на користь Поплавського. У перспективі виборець міг отримати за свій голос 350 гривень. Подібні випадки фіксувалися на відео, відповідні заяви були направлені до правоохоронних органів.
Нардеп Микола Томенко та кандидат у народні депутати у 194 окрузі Микола Булатецький передали обласній міліції документи, які мали засвідчувати підкуп голосів виборців у Черкасах. Натомість Поплавський публічно заперечив факти підкупу та вимагав доказів.
Які наслідки?
У грудні 2013 року Микола Булатецький звернувся до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності ОВК та скасування протоколу про підсумки голосування в №194 від 16 грудня. 22 грудня Черкаський окружний адміністративний суд постановив повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
У свою чергу сам Поплавський уже в 2014 році позивався проти низки черкаських політичних та громадських організацій про визнання поширених ними відомостей наклепом. На суд представник позивача не з’явився, натомість подав клопотання про залишення без розгляду адміністративного позову, що і було задоволене судом.
На тих виборах Поплавського було обрано до Верховної Ради, а вже наступного дня після складання присяги, 16 січня, він був в числі тих, хто підтримав сумнозвісні «диктаторські закони». На парламентських виборах 2014 року він пройшов до складу законодавчого органу по округу № 101, що на Кіровоградщині. Входить до депутатської групи «Воля народу». На сьогодні Михайло Поплавський є не лише тілесним уособленням «юного орла», а й частим героєм різноманітних журналістських розслідувань.
«Проблемні округи». Парламентські вибори 2012
Що відбулося?
У 2012 році представники Об’єднаної опозиції Микола Булатецький та Леонід Даценко балотувалися до Верховної Ради України по округах № 194 та № 197.
1 листопада на сайті ЦВК повідомляли, що Булатецький випередив свого основного опонента – Валентину Жуковську – з перевагою в 12 тисяч голосів. На окрузі № 197 основна боротьба розгорнулася між Даценком та Богданом Губським: за даними ЦВК, Даценко перемагав тут з невеликим відривом.
Проте 5 листопада Центральна виборча комісія ухвалила постанову про неможливість встановити достовірні результати виборів в 5 одномандатних округах, зокрема у 194 та 197-му. Отож новообрана Верховна Рада розпочала роботу без 5 депутатів, в тому числі і двох з черкаських округів.
Які наслідки?
7 листопада Булатецький звернувся до суду, вимагаючи визнати незаконною та скасувати постанову ЦВК про неможливість достовірного встановлення підсумків голосування та результатів виборів. Також кандидат вимагав зобов’язати комісію визнати його обраним народним депутатом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова ЦВК прийнята останньою поза межами повноважень та з порушенням норм чинного законодавства про вибори. Представник відповідача на судове засідання не з’явився.
Київський апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову.
Повторні вибори були призначені в 5 округах на грудень 2013 року. Про те, що вийшло із округом №194 ми вже писали вище. Що ж до округу №197, то тут переконливу перемогу здобув Леонід Даценко, який знову балотувався від ВО «Батьківщина».
У 2014 році Даценко уже як самовисуванець балотувався в нардепи, але програв свій округ Владиславу Голубу.
Микола Булатецький встиг побути депутатом Черкаської міської ради 2014-2015 років скликання. У 2015 році він пройшов до обласної ради як перший кандидат від Радикальної партії, наразі ж є позафракційним.
Прорив Шуфрича. Парламентські вибори 2002
Що відбулося?
У березні 2002 року на окрузі № 201 з центром у Черкасах переконливо переміг висуванець «Нашої України» Микола Булатецький. Він набрав майже на три тисячі голосів більше, ніж найближчий переслідувач – Олексій Марченко, що йшов від партії «Демократичний союз».
Проте ЦВК визнала недійсними вибори в трьох округах по країні, зокрема і в 201-му. У своєму рішенні комісія спиралася на пункт 1 частини 1 статті 77 на той момент чинного закону про вибори народних депутатів (в ході проведення виборів депутата в одномандатному окрузі або при підрахунку голосів виборців мали місце порушення вимог Закону, які не дозволяють з достовірністю визначити результати волевиявлення виборців). Повторне голосування було призначено на липень 2002 року.
З другого дублю перемогу здобув уродженець Закарпаття Нестор Шуфрич. Він йшов на вибори як самовисуванець, вказуючи місцем роботи – “Черкаську м’ясну компанію”. Шуфрич зібрав 29,8% голосів виборців, переконливо випередивши Наталію Вітренко та того ж таки Миколу Булатецького, який фінішував лише третім.
Вибори у 201-му окрузі отримали скандальний окрас не скільки через визнання недійсною впевнену перемогу Булатецького, стільки через скандал із ймовірним масовим підкупом виборців у Черкасах.
За твердженням сучасників тих подій – це була перша кампанія із підкупом подібного масштабу. Проте, заради справедливості, сам факт підкупу не був доведений в судовому порядку, більше того – будь-яка фіксація фактів видачі грошей – відсутня.
Які наслідки?
Через відносну давність цих виборів, нам не вдалося знайти публікацій в пресі щодо подій того року, також не виявлено справ у реєстрі судових рішень. Тому ми звернулися за коментарем до політичного експерта Сергія Варича, який застав вище описані події.
Він пригадує, що кримінальні справи по тих виборах були зареєстровані і розслідувалися. Проте, за його словами, жодних доказів, що підкуп справді був, правоохоронці зафіксувати не змогли:
«Це один із перших гучних випадків із підозрою на підкуп по Україні. Правда, жодних доказів, що Нестор Іванович Шуфрич, чи то знав про ймовірний підкуп, чи то був причетним до цього – у міліції немає. Реально зафіксованих фактів, фото чи чогось подібного – немає. Ніхто нічого не бачив і не чув. І є питання: як так могло вийти? Наскільки мені відомо «на списку» по Черкасах було близько 24 тисяч людей.
Були кримінальні справи, по них проходили дві людини: один з яких – депутат міськради. Але єдиний результат – фігуранти справи пішли з політики, бо це був серйозний репутаційний удар, а сама ж справа по суті зійшла на нуль», – розказує Сергій.
Він розповідає, що за інформацією очевидців, людям видавали по 20 гривень, так би мовити, авансом за голосування.
«Гроші давали тоді наперед по 20 гривень. Зарплати були невеликі, так що це були на той час непогані гроші. Доходило до того, що люди на вулиці підходили і питали, чи відомо, де записують на список? Щоб дописати туди родичів. Інформація активно йшла по місту.
Люди були вдячні за гроші, і вони по чесному пішли і проголосували. Мало хто тоді вірив, що це можливо. Але опісля був шок, коли почали приходити протоколи із дільниць: на всіх першим був Шуфрич».
У підсумку Шуфрича було обрано народним депутатом, яким він побув до 2006 року. У парламенті він увійшов у фракцію СДПУ (О). Нині він є нардепом, членом фракції партії «Опозиційний блок».
Сергій Макаренко
