З кін. XVI ст. на території Черкаського повіту починає формуватися магнатське землеволодіння. Впливові литовсько-руські й польські шляхетські роди (Вишневецькі, Конєцпольські, Даниловичі) поступово скуповують маєтності черкаських зем’ян, не гребуючи при цьому і наглим захопленням земель.
Князь Януш Антоній Вишневецький (1678–1741), «пан на Мошнах і Білозір’ї».
Значними маєтностями на Черкащині колись володіли магнати князі Вишневецькі, яким 80 років поспіль (з 1559 по 1639 рр.) належала посада черкаського старости. Втративши більшу частину своєї величезної латифундії – Вишневеччини – на Лівобережжі, яка за умовами Андрусівського перемир’я (1667) та «Вічного миру» (1686) відійшла до Московського царства, на території Правобережної Черкащини залишилися їх маєтності в районі сс. Мошни та Білозір’я (суч. с. Яснозір’я), які згодом стали центрами однойменних ключів.
На поч. XVIII ст. їх власником був князь Януш Антоній Вишневецький (1678–1741), каштелян краківський, далекий родич і спадкоємець Єремії Вишневецького. Він належав до «старшої» гілки литовсько-руських князів Вишневецьких (Корибутів Вишневецьких) гербу «Корибут», був старшим сином князя Костянтина Кшиштофа Вишневецького та його другої дружини Анни Ходоровської, приходився праправнуком черкаському старості поч. XVII ст. князю Костянтину Костянтиновичу Вишневецькому. У документах Я. А. Вишневецький фігурує, як «пан на Мошнах і Білозір’ї». Разом із братом гетьманом великим литовським Міхалом Сервацієм († 1744) вони стали останніми нащадками чоловічої статі колись могутнього магнатського роду Вишневецьких. Черкаські ж маєтності через його доньку Францишку Уршулу перейшли до магнатського дому Радзивіллів.
Княгиня Францишка Уршула Радзивіллова (з Вишневецьких) (1705–1753)
Княгиня Францишка Уршула Радзивіллова (з Вишневецьких) (1705–1753) – перша жінка-драматург у Речі Посполитій. Її матір – Теофілія Лещиньська – родичка польського короля поч. XVIIІ ст. Станіслава І Лещиньського. У 1725 р. остання спадкоємиця князівського роду Вишневецьких вийшла заміж за магната Міхала Казимєжа Радзивілла. Після смерті батька й дядька принесла чоловікові значні родові маєтності на території Волинського, Брацлавського та Київського воєводств, зокрема, Мошни та Білозір’я коло Черкас.
Князь Міхал Казимєж «Рибонька» Радзивілл (1702–1762)
Після князів Вишневецьких володарями земель коло Черкас (район сучасних сіл Мошни та Яснозір’я) стали магнати Радзивілли: у 1725 р. Міхал Казимєж Радзивілл одружився із Францишкою Уршулою з Вишневецьких, котра після смерті батька і дядька стала останньою спадкоємицею колись впливового і багатого роду в Речі Посполитій.
Міхал Казимєж Радзивілл на прізвисько «Рибонька» (1702–1762) походив із несвізько-олицької лінії знатного литовського роду Радзивіллів гербу «Тромби», князь Священної Римської імперії. Був сином канцлера великого литовського Кароля Станіслава Радзивілла та княжни Анни Катажини Сангушківни, старшої сестри черкаського старости Павела Кароля Сангушки. Обіймав посади каштеляна троцького та віленського, гетьмана польного литовського. З 1744 р. – воєвода віленський та гетьман великий литовський, впливовий магнат часів Речі Посполитої.
За першою дружиною у посагу отримав маєтки на території Черкаського повіту, які раніше належали князям Вишневецьким. Родинні зв’язки із Сангушками, очільниками Черкаського староства (племінник Павла Кароля, двоюрідний брат Януша Александра) сприяли утриманню та примноженню цих маєтностей. Згідно з Тарифом подимного податку Київського воєводства за 1754 р., М. К. Радзивіллу належали три ключі неподалік Черкас: Мошенський, Білозірський та Межиріцький. До Мошенського ключа належали м-ко Мошни, сс. Будище, Тубільці, Хрещатик, Сокирна. До Білозірського – м-ко Білозір’я (суч. Яснозір’я), сс. Березняки, Байбузи, Пливаки (суч. Первомайське), Кумейки, Шелепухи. До Межиріцького – м-ко Межиріч, сс. Хмільна, Кононів (суч. Кононча), Михайлівка, Пекарі, Горобіївка, Бабичі, Лука.
Теофіла Констанція Моравська (з Радзивіллів) (1738–1807)
Міхал Казимєж був поборником католицтва. У Мошнах разом із сином Каролем Станіславом збудували костел Різдва Пресвятої Богородиці на місці старого, закладеного ще століття тому князем Єремією Вишневецьким. Донька М. К. Радзивілла від першого шлюбу з Францишкою Уршулою Вишневецькою Теофіла Констанція у 1764 р. вийшла заміж за пана Ігнація Фелікса Моравського, принісши йому в якості приданого Мошенський та Білозірський ключі. Інший – Межиріцький – колюч у якості посагу взяла друга донька Катажина Кароліна, коли одружилася з паном Станіславом Фердинандом Жевуським.
(далі буде)
Дмитро Куштан, історик, краєзнавець, археолог
