1 липня 2015 року близько 14.30 у Черкаському драмтеатрі сталася пожежа. Спроби ліквідувати її самотужки зусиллями працівників успіху не мали і о 14.48 повідомлення про надзвичайну ситуацію у середмісті надійшло до чергової частини управління ДСНС. О 14.50 до місця пожежі помчало 11 спецавтомобілів з 58 вогнеборцями. Після з’ясування рівня небезпеки туди вирушили додаткові сили рятувальників, яких загалом працювало понад 200. На той момент площа пожежі досягла 300 квадратних метрів у глядацькій залі та 200 на покрівлі, яка згодом впала у залу. Пожежу було приборкано о 16.30.
facebook.com/Олександр Костирко
До свого піввікового ювілею театр, відкритий 1 вересня 1965 року, не дожив рівно два місяці. Згодом підрахували, що на реконструкцію необхідно 83 мільйони гривень.
Цифра, щоправда, неухильно зростала і вже за рік йшлося про 140 мільйонів.
Та як би не було – на місці ситуація змінювалася вкрай повільно. Лише через півроку з приміщень остаточно вивезли сміття, тож театр зимував без даху. Безпорадні посадовці пояснювали це тим, що саме зараз, тобто зимою 2016-го, архітектори проводять творчий конкурс і немає жодної потреби щось робити, аби потім, можливо, переробляти. У лютому 2016-го роботи справді презентували, та як з’ясувалося, “ніхто не переміг”.
facebook.com/Борис Юхно
Пізньої осені, нарешті, розпочалася “спецоперація “Дах” і голова облдержадміністрації Юрій Ткаченко пообіцяв, що за рік, тобто до кінця 2017-го, повністю реконструйований театр відкриється. У березні того ж року Черкаси навідав міністр культури Євген Нищук та запевнив колектив у лобіюванні питання відбудови на всіх рівнях.
У жовтні заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Лев Парцхаладзе продемонстрував дизайнерську розробку нового фасаду театру. Він не змінився, хіба що відтепер мав підсвічуватися, а його кути прикрашала ажурна витинанка.
Новий 2018 рік розпочався монтажем титульних “золотих” літер. З початком літа з Держфонду регіонального розвитку надійшов останній транш у 12 мільйонів гривень. З 12 по 15 червня тривала окрема комічна “епопея” з демонтажем квіткових павільйонів на Театральній площі: свого часу саме квіткові павільйони під стіною театру завдали пожежним чимало зайвих проблем у екстремальній ситуації. У липні на фасаді театру увімкнули LED-освітлення, заодно заступник голови ОДА Сергій Овчаренко запевнив, що перед новорічними святами театр прийме глядачів. Очікувано цього не сталося.
facebook.com/Борис Юхно
Та якщо третю річницю лиха бодай символічно-оптимістично “підсвітили”, то четверта минає у повній прострації і амнезії. Ніхто – ані пари з вуст. Один пішов, другий навіть крісло не нагрів, третій ще й не приходив. “Голос Майдану” не по господарській частині, хоча голос хороший і слова правильні. Перший на місці – “Аби рахувалося, то не треба. Наполовину відкрили, наполовину закрили… Щось добудовується, тут же репетиція. Хто жив у квартирі, де йде ремонт, – той зрозуміє”.
І вкотре – офіційно. Десь раз 5-6-7-й, якщо від 1 липня 2015-го, але сказане ще наприкінці грудня 2018-го (відтоді – нічого): “Наразі на театр пішло 75,8 мільйонів гривень. Тобто у нас ще є кошти, які перейдуть на 2019-й рік, на який ми подали 28,1 мільйони. Сподіваємося, що театр прийме глядачів у ІІІ кварталі 2019 року”.
Ми теж сподіваємося. Раз шостий чи сьомий.
Борис Юхно, журналіст, краєзнавець
