В Україні знімають повнометражний фільм “Тарас Шевченко: Перший самурай”. За сюжетом, Кобзар володіє катаною, прийомами східних єдиноборств і стріляє з обох рук.
Ігор Єфімов / theБабель
Продюсує фільм Юрій Мінзянов, засновник кінокомпанії Kristi films, а режисером став Роман Перфільєв. Ідея зробити з Шевченка самурая прийшла Перфільєву відразу після Революції гідності. Самурайська культура, за його словами, співзвучна з українською. Продюсер Юрій Мінзянов спочатку забракував сценарій через великий бюджет, але в 2018-му фільм посів перше місце серед повнометражних картин на конкурсі патріотичного кіно. Стрічка отримала 80% державного фінансування від Мінкульту.
Знімальний період уже розпочався, і фільм повинен вийти на екрани 5 березня 2020 року, повідомляє видання theБабель.
“Наш Шевченко просто не такий канонічний, яким його всі звикли бачити. Він — звичайна людина, сміливий, готовий постояти за себе. З почуттям гумору, своїми слабкостями, із коханням, яке в нього спробували відібрати”, – розповів режисер стрічки.
Загальний бюджет фільму — 24,5 мільйона гривень, з них 19,6 мільйона виділив уряд. Більшість коштів, зізнається продюсер, витрачається на костюми та каскадерські номери. Зйомки проходять у Пирогові, селі Підгірці (Київська область) та в Чигирині, у колишній резиденції Богдана Хмельницького.
Акторів збирали з усієї країни: з Дніпра, Харкова, Тернополя, Одеси, відбираючи за принципом “нових облич”. Відомі імена дорого коштують, і на них лежить печатка вдалої ролі, чого творці “Тараса…” хотіли уникнути. Не залучали й серіальних акторів, а ось театральних брати не побоялися. Деякі актори театру виявилися дебютантами в кіно. Наприклад, дніпровська актриса Катерина Слюсар, яка грає роль Марії, коханої Тараса; харківський актор Андрій Борис (хасид Йоханан); тернопільський актор Андрій Малинович (Яромир, головний антагоніст).
Виконавець головної ролі Тараса — Роман Луцький. Він нещодавно повернувся з Познані, де грав “Гамлета” в однойменному спектаклі Майї Клечевської. Луцький вважає, що “Тарас…” розширить жанрові межі українського кіно, хоча жанр “меш-ап” у нас поки що не популярний: “Чому американці можуть знімати іронічне кіно про своїх геніїв та президентів, а ми ні?”.
Роман зізнається, що йому подобається “олюднений” Шевченко, з потребами та проблемами звичайного смертного: “У школі в мене було тільки одне уявлення про Шевченка. Набурмосений, огрядний. Звісно, дітям зовсім не цікава така подача канонічного образу. Час це змінювати”.
Актор готується до ролі, не лише вивчаючи текст. Каже, що перечитує праці молодого Тараса, його щоденники, щоб якомога глибше відчути героя.
