Владислав Ягайло, фрагмент розпису Катедри Вавельської (Краків), 1475-1480 р.р.
Польський король Владислав ІІ Ягайло – напевне, єдиний із європейських монархів, котрий удостоїв своїм візитом Черкаси.
Це сталося у 1411 році під час поїздки короля Владислава разом із великим литовським князем Вітовтом (у хрещенні – Александром) територією Великого князівства Литовського (ВКЛ). Про цю подорож довідуємося з праці польського історика-хроніста XV ст. Яна Длугоша. Це, до речі, чи не найперша згадка про наше місто в історичній праці.
“Прибувши з Юрбурга під Вільно і провівши кілька днів у Полоцьку, Вітебську та Смоленську, польський король Владислав подався до Кричева та Заслава, а із Заслава – кораблями Дніпром до Києва. У всіх вищезгаданих містах він супроводжував великого князя литовського з дружиною Анною та постачав його Найяснішу Величність багатьма необхідними речами та подарунками. З Києва, де він залишив великого князя Александра, польський король Владислав пройшов Дніпром до Черкас, далі Звенигород, Сокілець, Каравул та Брацлав і, нарешті, приїхав до Кам’янця. З Кам’янця він поїхав до Львова, а звідти до Глинян, куди прибув великий литовський князь Александр відповідно до таємної угоди..”.
Ян Длугош, хроніки славного королівства Польського. – 1406-1412.-Варшава, 2009.
Після Києва маршрут подорожі короля Владислава ІІ Ягайло проходив через прикордонні замки, які ланцюжком маркували межу ВКЛ із Диким полем. Одним із важливих форпостів були Черкаси, які на той час належали до Подільської землі.
Маршрут подорожі польського короля Владислава ІІ Ягайла територією Київщини, Поділля та Галичини у 1411 році
На час відвідин монарха місто, як і все Поділля, належало Королівству Польському (тому то великий литовський князь Вітовт і залишився в Києві). Відомо, що за два роки до того (у 1409 році) черкаським старостою був малопольський пан-шляхтич Рафал із Слупова, колишній подільський намісник. Після цієї поїздки, яка, напевне, мала інспекційних характер, польський король надав всю Подільську землю (від Кам’янця до Черкас) литовському володарю Вітовту в пожиттєве володіння. Це було своєрідною винагородою йому за перемогу над Тевтонським орденом у Грюнвальдській битві у 1410 році.
Дмитро Куштан, археолог, краєзнавець
