— Мотре, ти свиням дала? — Дала. — А кролям? — І кролям дала, і корові дала, і курям дала. Усім дала, тільки вашому сину не дала, бо впала мертва. І сьогодні, мабуть, йому не дам.
Такі діалоги розгортаються між Мотрею та старою Кайдашихою у сучасному серіалі «Спіймати Кайдаша». Хоч події й перенесені у наші часи та проблеми та конфлікти відтворені у серіалі — вічні.
12 мільйоні переглядів зібрав телесеріал «Спіймати Кайдаша», який на початку березня вийшов на телеканалі СТБ. Ця історія – сучасне прочитання відомого твору Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». І хоч як і в повісті події серіалу розгортаються у селі Семигори, що на Київщині, та мало хто знає, що своїх персонажів письменник писав з односельців, з якими жив у селі Стеблів, що у Корсунь-Шевченківському районі на Черкащині. Тут і досі живуть нащадки Кайдашів, які не втратили господарської жилки, хазяйнують на своїй землі. Та окрім них, на вулицях села можна зустріти нащадків прототипів з багатьох творів Нечуя-Левицького.
Нащадки Кайдашів
Сьогодні Василь Кайдаш так само багато працює, як і Омелько Кайдаш із повісті Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Василь як і його літературний пращур має землю, господарство та двох синів. Про те, що він онук прототипу літературного персонажа Василь дізнався ще у школі.
– Мені розповідав батько, що мій дід товаришував з Нечуєм-Левицьким, адже їхні хати стояли поруч. Письменник ходив до нас додому, вони з дідом по вечорах балакали, – переказує Василь батьківські розповіді. – А коли Левицький написав «Кайдашеву сім’ю», стали люди із нашого роду сміятися. Дід дуже образився, і подав на письменника у суд, тоді Нечуй-Левицький і перейменував село, з якого були літературні Кайдаші, зі Стеблева на Семигори.
Сам Василь на письменника образи не тримає. Може, дещо й перебільшив Нечуй-Левицький, може, що і вигадав, але ж він увіковічив їх рід на багато поколінь і не лише їхній.
Серед сучасних стеблівців живуть нащадки багатьох літературних персонажів із творів Івана Нечуя-Левицького. Вони мають схожі зі своїми літературними пращурами характери, манери та зовнішність, адже майже всіх своїх героїв письменник писав з односельців, давав їм справжні прізвища та описував реальні життєві ситуації.
Що бачив, те й писав
Сучасні Кайдаші розселилися по всіх довколишніх селах. За словами завідувача літературно-меморіального музею І.С. Нечуя-Левицького Андрія Хавруся, у Стеблеві та сусідніх селах живе кілька десятків нащадків Кайдашів.
– Нечуй-Левицький ніколи нічого не вигадував. Він казав: «Чого не бачив і не чув – того не писав». Тож писав своїх персонажів, їх характери, вдачу та зовнішність з реальних людей, та й місцевість описував із топографічною точністю. Пейзажі з його творів ми споглядаємо щодня, – стверджує Андрій Хаврусь.
До речі, літературний персонаж із прізвищем Хаврусь є у повісті Левицького «Пропащі».
У реальному житті долі нащадків прототипів літературних персонажів із різних творів Левицького переплітаються і перетинаються. У Стеблеві та сусідніх селах живуть Панасенки, Корчаки та Джері з повісті «Микола Джеря», Довбиші, Балаші та Кайдаші з повісті «Кайдашева сім’я», Хоменки й Тихоненки з повісті «Дві московки», Мрачковські з повісті «Причепа» та Крутенки, від яких можливо отримав прізвище персонаж повісті «Рибалка Панас Круть». Вони живуть в одному селі, часто навіть по-сусідськи, ходять один до одного в гості, а деякі й породичалися.
Сучасні Кайдаші
У Василя Кайдаша немає сварливої дружини, а його сини та невістки мешкають окремо від батьків. Василь запевняє, що його сім’я, на відміну від літературних Кайдашів, дуже дружня. Живуть вони мирно, без сварок та бійок, а у його стосунках із дружиною панує демократія.
– Ми на тих Кайдашів не дуже схожі. У нашому роді не було жодного п’яниці, а наші жінки дуже душевні та добрі. У цілому нашому роді була лише одна Марія схожа на стару сварливу Кайдашиху з твору, – зізнається Василь. – Та по одній людині про весь рід не можна судити. Всі мої діди були великими хазяями, землю любили, вели господарство.
Лише цим, за його словами, сучасні Кайдаші й схожі з літературними. Сьогодні сусіди нахвалюють сучасних Кайдашів. Кажуть батько Василь сам на землі все життя робить і синів навчив, ті займаються сільським господарством, мають техніку, обробляють землю.
– Все, що поєднує нас із Кайдашами з твору – це любов до землі, – стверджує й Ольга Ярощук, правнучка старого Кайдаша.
Сьогодні ніхто із сучасних Кайдашів за межу не свариться. Живуть вони дружно та в злагоді. На Нечуя-Левицького зла не тримають, а навпаки люблять його твори та з захопленням розповідають про його талант.
Та от з грушами у Кайдашів не склалося. Як ми не шукали у Стеблеві Кайдашівську грушу розбрату, та так і не знайшли. Грушу, яка й справді росла на городі старого Кайдаша, викорчували нові власники садиби. Викорчував свою грушу і Василь Кайдаш: «Яка мені від неї користь! – сміється Василь Кайдаш. – От якби які паломники з-поміж шанувальників Нечуя-Левицького до неї ходили, та я з цього щось мав, то може б грушу і залишив».
