Народне мистецтво, яке було популярним у кінці 19 століття, відроджує черкащанка Інна Вовк. Жінка власноруч виготовляє воскові вінки. Їх одягали наші бабусі і прабабусі, коли йшли до шлюбу.
У цій справі необхідно бути максимально зосередженим, розповіла майстриня “Суспільному”. Аби зробити перші заготовки листочків, квітів чи намистинок достатньо того, що є вдома під рукою. Раніше для цього використовували папір або серветки. Для пелюсток квітів майстриня виготовила шаблони із картону. Як їх поєднувати, каже, це уже політ фантазії.
Народною творчістю Інна Вовк займається дев’ять років. Українські весільні вінки – захоплення нове. В колекції жінки одинадцять таких аксесуарів. Кожен по- своєму особливий, але чи не усі вони – репродукції – розповіла майстриня. Їхні образи вона відтворювала, дивлячись на фото тодішніх наречених. Попередньо спілкувалася із місцевими краєзнавцями.
У планах майстрині створити багатошаровий вінок, який одягала її двоюрідна прабабуся.
Історія цих вінків розпочалася наприкінці 19 століття, розповіла директорка районного краєзнавчого музею Наталія Куниць. Мода на воскові віночки походить з Західної Європи. Там на весілля наречені одягали віночки з квітами апельсину, перлами і прикрасами, а українські дівчата винайшли свій спосіб створити подібну прикрасу.
