Сьогодні, 22 червня, всілякі путіни і куми путіних, діти радянських і партійних начальників, які не служили в армії, депутати із судимостями за обкрадання ветеранів війни та батьками-поліцаями будуть розповідати нам про війну!
слово і діло
А я вам хочу відповісти словами людини, яка пройшла ту війну – Олександра Довженка:
«Якщо вся доблесть синів України…всі жертви і страждання народа і вся переможна сила після війни хитромудрими руками і перами відповідних молодців оформиться в єдиний Побідний советський котел, а на рахунок УКРАЇНЦІВ ціми ж таки руками випреться штучно утворена гитлєрівська петлюрівщина і антисемітизм з усіма наслідками м’ясорубок – краще б мені вмерти і не знати більш людської підлості, і бездонної ненависті, і БЕЗДОННОЇ ВІЧНОЇ БРЕХНІ, якою оплутані ми».
4 травня 1942 року.
Україні потрібна правда про війну, а не сталінсько-путінські міфи, що їх тиражують носії «російського світу»!
Для Путіна і його посіпак в Україні, які тиражують міф про «геніальних радянських полководців» та «російський народ, який самостійно переміг фашизм» наведу лише одну цифру із статистики часів УРСР за одним із джерел:
населення України в 1941 році – 41 мільйон 900 тисяч;
в 1945 році – 27 мільйонів 400 тисяч.
Таким чином, військові й цивільні втрати, евакуація до інших республік, депортація до Німеччини, голод, репресії… призвели до зменшення населення України на 14 мільйонів 500 тисяч!
Пам’ятаємо нашу історію!
Шануємо справжніх героїв!
P.S. Тут деякі фани Путінської Росії запитують – чи я й мої діди не воювали за фашистів?
Інформую:
мій дід – Томенко Пилип Андрійович загинув на війні 1 березня 1944 року в званні простого червоноармійця.
Я проходив службу в Афганістані з 1983 по 1985 року в званні старшого сержанта.
Микола Томенко, Громадський рух “Рідна країна”
