Історична пам’ять міста криється не лише в особистостях, пам’ятках архітектури, але й у топонімах, назвах урочищ тощо. Одним із таких місць є Дзеленьгора – мис корінного берега Дніпра в районі середмістя Черкас (між вул. Розкопною та узв. Мисливським).
Дзеленьгора на плані міста поч. 1800-х рр.
Місцезнаходження Дзеленьгори на сучасному супутниковому знімку історичної частини міста (Google Earth)
Археологічну пам’ятку – городище – на Дзеленьгорі виявив краєзнавець Михайло Пономаренко ще у 1957 р. Останні кількасот років, як і зараз, гора повністю зайнята приватними домоволодіннями, хоча у 1980-х рр. були ідеї перетворити її на оглядовий майданчик. Масштабних археологічних досліджень на цій пам’ятці не проводилося, тим не менше, в результаті розвідок і шурфування вдалося виявити знахідки різних часів (доби бронзи, зарубинецької та черняхівської культур, ранніх слов’ян), у т. ч. матеріали рубежу XIV–XV ст.
Як вказують останні дослідження, саме з Дзеленьгори почалися й самі Черкаси – тут розташовувався «литовський» замок кін. XIV – поч. XVII ст.
На це вказують ряд незаперечних фактів. Саме ця гора є ідеальною для спорудження фортифікаційного укріплення: мис, найбільш висунутий у бік заплави Дніпра, обмежений з трьох боків стрімкими природніми схилами. Інше черкаське замчище – Замкова гора або Троїцьке городище (нині – Пагорб Слави) – функціонувало значно пізніше, за польських часів (з 1637 по 1793 рр.), на території ж скверу ім. Богдана Хмельницького (кол. Комсомольський парк), якому з 1970-х рр. штучно намагалися придати статус колишнього замчища, жодних фортифікаційних укріплень ніколи не існувало. Це наочно ілюструють плани Черкас кін. XVIII – поч. XIX ст., де штучні укріплення (рови) проглядаються у двох місцях: на місці суч. Пагорбу Слави та на Дзеленьгорі, причому перше позначено, як бувше «польське» замчище. Рів старого «литовського» замку на Дзеленьгорі зберігся до нашого часу – це узвіз Старособорний, залишки рову нового замку (перебудованого у 1549 р.) простежуються по узв. Мисливському. Саме в районі Дзеленьгори (на місці суч. Будинку природи) ще на поч. 1860-х рр. розташовувалася соборна церква Миколая Чудотворця, а до цього, в «Описі Черкаського замку» 1552 р. Миколаївська церква згадується, як така, що розташована на території фортеці (від церковної дзвіниці й походить назва урочища).
Дзеленьгора на панорамі Черкас польського художника К.-К. Пжишиховського (1861 р.)
Старособорний узвіз – рів старого “литовського” замку на Дзеленьгорі
На останок, на користь того, що саме на Дзеленьгорі знаходився адміністративний центр міста литовської доби, свідчать результати археологічних досліджень: навколо неї концентруються матеріальні залишки, пов’язані з першими століттями історії міста (кін. XIV – XVI ст.).
Бронзова сережка XIV-XV ст., знайдена у 1970-х рр. коло підніжжя Дзеленьгори (по узв. Старособорному). Експозиція Черкаського обласного краєзнавчого музею
Замок на Дзеленьгорі припинив існування у 1637 р. після спалення міста польсько-шляхетськими військами в ході придушення козацького повстання, очолюваного Павлом Бутом (Павлюком). Про це згадують очевидці: військовий інженер Гійом Левассер де Боплан та військовий капелан Шимон Окольський. Саме після цієї трагічної події черкаський замок «перемістився» на нове місце – мис, котрий зараз занятий Пагорбом Слави.
_____________________________
Докладніше про це читайте в книзі Д. Куштана та В. Ластовського «Археологія та рання історія Черкас» (Київ-Черкаси, 2016).
За матеріалами Черкаського археологічного музею Середньої Наддніпрянщини
