Читаю, як “чесні й принципові” політики, експерти й блогери вчать “темний” білоруський народ азам демократії. Це ті – політики, експерти і блогери, які обслуговували Януковича і Черновецького, обгрунтовували, як актори і шоумени в США стали визначними державниками…
Але у змаганні за звання циніків року впевненно ведуть перед керівники громад і міські голови. Багато з них прийшли до влади, як патріоти-опозиціонери з майданним досвідом, нині ж вони будують майбутнє з колишніми соратниками Януковича і фанатами Путіна. Більше того, керівниками областей чи міст їхньої нової партії, де керують ці мери, є депутати, які голосували за диктаторські закони?!
Одним словом – чисті патріоти-мери ведуть нас за щасливе майбутнє Коломойського, Герег, Балог, Яценка…
У Зеленського справи ще сумніше. Оскільки в командах КВК на посади вже й так забрали всіх живих і ненарожденних, то мусять підбирати тих, кого не перекупили Коломойський і К.
І найсумніше те, що на посади в міста від Слуги народу пропонуються ті, хто в ці міста приїздив лише на концерти, в нічний клуб чи на полювання…
Як не згадати мудрих європейців, які мають у своїх конституціях ценз осілості!
Мені найбільше імпонує Швейцарія, Норвегія, Фінляндія, Іспанія… Де передбачено, що участь у місцевих виборах мають право лише ті, що живуть певний час у цій громаді й своєчасно сплачують податки.У нас би певний ценз осілості поширити бодай на тих, хто претендує на посади!
Бо я не розумію, як керувати великими містами України чи навіть громадами можуть мери, які постійно не живуть тут, не живуть їхні родини і не сплачують тут податки?
Микола Томенко, лідер партії Громадський рух “Рідна країна”
