Межиріч. Найдавніше (15 тис.років!) житло мисливців, зроблене з кісток мамонтів. Унікальна пам’ятка світового рівня, неоціненне джерело інформації про первісну людину і природу. 50 років ведуться розкопки, безугавно ентузіасти-археологи стукають у двері усіх рівнів влади, аби зберегти, не допустити руйнування…
Досі пам’ятку не взято на баланс, державного фінансування немає: НЕ НА ЧАСІ!бачте
Щоби в інших державах – розкрутили би з мухи слона і заробляли би. А в нас на очах втрачаємо унікальний, очевидний зв’язок з пізньопалеолітичним поселенням!
Так-от. Сьогодні разом із відомим археологом Павлом Шидловським (веде розкопки в Межиріччі з 2010 року), провідними науковцями Шевченківського національного заповідника Миколою Чорним, Вітою Дзимою та представником Канівського “мінкульту” Костем Андрієнком, а також сільським головою обговорили покрокові дії – у напрямку відведення землі та подальшої музеєфікації комплексу, сприяння щодо віднесення його під егіду ЮНЕСКО.
І…під крило Шевченківського національного заповідника. Таким чином зреалізуємо стратегічну мету – розширення Шевченківських маршрутів. Адже Тарас Григорович тут бував, зокрема, із намірами купити землю під хату в Пекарях. І, певно, зворушувався нашою сивою історією, яку так “занехаюють” “Правнуки погані”.
Іще. Велика подячність за добру гостину в родині пана Олександра, чиї батьки у 1966 році натрапили на це унікальне поселення і сповістили про знахідку. З тих пір давня історія глибоко прозоріє у наш час.
Валентина Коваленко, в.о. генерального директора Шевченківсього Національного заповідника “Тарасова гора”
