Учитель – найдавніша професія, представники якої покликані не лише дати освіту, а й зберегти людське в людині, передати найкраще нинішнім і майбутнім поколінням.
У Черкаському обласному краєзнавчому музеї згадали саме про таких людей, представників вчительських династій, для яких професія вчителя стала долею і передавалась з покоління в покоління як естафета добра, людяності та щирості.
У фондах музею зберігаються фотографії вчителів, представників вчительських династій початку ХХ ст.
Левандовська Олена Костянтинівна (1883 -1951 р.р.), починаючи з 1899 р. працювала вчителькою початкових класів в Могилевському та Гайсинському повітах Подільської губернії, потім в м. Умані. Поч. ХХ ст.
Її сестра – Левандовська Ганна Костянтинівна на початку ХХ ст. вчителювала в м. Умань. Поч. ХХ ст.
Ємчицька Євгенія Володимирівна, закінчила Київську приватну жіночу гімназію. З 1925 року по 1960-ті р. р. працювала вчителькою музики в м. Черкаси. 1910 р.
Її мама – Ємчицька Цецилія Іванівна, також працювала вчителькою в м. Києві. 1910 р.
Капля Євдокія Григорівна (1916-2000 р. р.), уродженка с. Чапаєвка Золотоніського району, закінчила Золотоніський педагогічний технікум. Працювала вчителькою, потім завідувачкою початковою школою в с.Носачів Шполянського району Черкаської області. Капля Євдокія з династії вчителів, трудовий стаж яких налічує близько 500 років. Фото зроблене 7.11.1937 р.
По-різному склалася доля цих молодих жінок, яких об’єднувала одна мета – зведення величного храму знань, а також любов до дітей, професії та високий професіоналізм. Адже недаром кажуть, що лише одна професія на землі від Бога – вчительська, а решта вже бере початок саме в школі, у мудрого вчителя.