150 сіток для захисту своїх позицій замовили українські військові черкаським волонтерам із Громадської організації “Наш батальйон”.
Про запас у бійців є 112 сіток осінньо-літніх кольорів для мінливої погоди, але чекають вони вже на білі – для зими.
Волонтерка Анна Чирва вважає своїм обов’язком допомагати українським бійцям: “Уявіть собі, вони там зараз у холоді, а оці сіточки, через них ми передаємо військовим домашнє тепло. Вони повинні його відчувати” .
Волонтерки працють у двох кабінетах Черкаської міськради.
Волонтерка Галина Семікіна щодня протягом чотирьох років плете маскувальні сітки:
“Кожного дня сюди приходжу, як на роботу. Людей все менше і менше сюди ходить, навіть із тих волонтерів, які ходили раніше. Сподіватися немає на кого, тримаємося, щоб ніхто не хворів, молимося Богу, щоб нам допомагав і ми впоралися зі своєю працею. Кожного разу знімаємо сітку, молимося, просимо, щоб вона захищала наших хлопчиків”.
Потреба в сітках не зменшилася, навпаки, потрібно їх постійно поновлювати, зауважив керівник ГО “Наш батальйон” В’ячеслав Скічко:
“Маскувальна сітка може прожити на фронті, умовно кажучи, два дні чи два тижні, і при обстрілі згоріти, а максимум це 1-1,5 роки, і це через природні умови, через те, що її натягують на техніку постійно, вони рвуться, виходять з ладу, це витратний матеріал, що постійно потрібен”.
За словами В’ячеслава Скічка, ці сітки замовляють бійці з різних пунктів дислокації: від Станиці Луганської до Маріуполя та Широкіного. Нині у пошуку основи для сітки і тканини:
“Зараз потреба у нас трохи є у білих тканинах, трохи є у тканинах, окрім зелених, природних кольорів: жовтих, бежевих, коричневих, тому що сітка вона не плететься однотонно, вона плететься з декількох кольорів”.
Волонтерка Вікторія Завадська дівчат, які плетуть сітки, називає другою сім’єю. Вони себе підбадьорюють фразою “плетемо до перемоги”:
“Я вчуся щодня, хочу, щоб воно все було не як дитяче, а по-справжньому”.
Плетуть і чекають, Коли вже скажуть: перемога. Тоді лише робота закінчиться, зауважили волонтери.
