У Черкаському обласному онкодиспансері провели вже третю родинну трансплантацію нирки. Пересаджували орган від батька Григорія до доньки Наталії. Особливість операції в тому, що реципієнтка та донор мають різні групи крові.
За словами Наталії, серйозні проблеми з нирками в неї почалися два роки тому. Із дитинства ж мала цукровий діабет, хоч ніхто з рідних і не хворів ним. Пов’язує ймовірні витоки хвороби жінка з тим, що народилася в Прип’яті, а вже опісля катастрофи родина переїхала до Черкас. Саме тут Наталія прожила майже все життя. Нещодавно ж переїхала до Києва, аби мати більше можливостей для розвитку, однак тоді й загострилися проблеми зі здоров’ям.
“Рік тому мені зробили фістулу (природну капсулу, яка з’єднує венозну і артеріальну кров, та призначена для прийому діалізних препаратів, – ред.) і вже почалось різке погіршення самопочуття. Про те, що можемо зробити трансплантацію нирки, навіть і не мріяли, бо це дуже дорого, – розповідає Наталія. – Потім мені зателефонували з “Фрезеніусу” та розповіли, що є можливість пройти підготовку до трансплантації, аби зробити її в Черкасах. Говорили, можливо, пощастить і хтось із рідних підійде на роль донора. Я, не роздумуючи, погодилася”.
Спочатку донором нирки мала стати мама жінки, однак після низки обстежень дійшли висновку, що вона не підходить.
“Ми відразу перейшли на тата, але в нас різні групи крові”, – каже Наталія.
Роман Морару-Бурлеску
За словами завідувача Центру пластичної реконструктивної та малоінвазивної онкоурології ЧООД Романа Морару-Бурлеску, через те, що реципієнтка та донор є різногрупними, існував великий ризик відторгнення трансплантованого органу.
Аби врахувати всі ризики, підготовка до операції був тривалою.
“Процес пігдотовки до трансплантації зайняв майже три місяці. Пов’язано це й з тим, що раніше хвора ще не була на постійному гемодіалізі, але її показники крові й стану здоров’я були майже в критичному стані, – говорить лікар. – Ми провели тест cross-match, який показав, що хоч батько та донька й різногрупні, є фактори, які дозволяють замислитися про трансплантацію. Тому наступним кроком після переводу на гемодіаліз була підготовка у вигляді плазмаферезу – спеціальної методики очищення крові від імунологічної активності для профілактики відторгнення трансплантованого органу”.
Вже 30 січня Наталії зробили успішну пересадку нирки.
“Ми ризикнули й маємо перший гарний результат – нирка працює й пацієнтка майже одужала”, – розповідає лікар Роману Морару-Бурлеску.
Тата пацієнтки, який став донором, за декілька днів вже виписали додому.
Наталія говорить, відразу після операції відчула надзвичайний прилив енергії.
“Хочеться жити, творити, мріяти. Маю дуже багато планів. У мене є дитина – це найголовніший проект мого життя, – зазначає жінка. – Нирка робить своє діло: відразу впали підвищені показники аналізів, стабілізувався гемоглобін”.
Обстеження перед трансплантацією, ліки та операція для жінки були безкоштовними. Не потрібно платити Наталії й за реабілітацію. Усе – за рахунок коштів держави. Зокрема, за одну операцію з трансплантації нирки онкодиспансер отримує від держави близько 400 тисяч грн.
У медзакладі додають, нині тут вже облаштовані палати, що стануть окремим центром для осіб, яким здійснили трансплантацію. У них фільтрується повітря, а також все обладнано таким чином, що можна робити й гемодіаліз.
“На сьогодні в нас 350 хворих перебуває на постійному хронічному гемодіалізі й 55% із них потребують трансплантації. Водночас із цієї кількості якщо 3-5% пацієнтів і мають родичів, які можуть стати потенційними донорами – це вже добре, – зазначає лікар Роман Морару-Бурлеску. – Нині в центрі для проведення трансплантації обстежується ще три пари. Але наші технічні та кадрові можливості дозволяють робити набагато більше”.
Нагадаємо, у минулому році Черкаський обласний онкологічний диспансер провів 31 аутологічну трансплантацію стовбурових клітин, а також дві пересадки нирки від матері до дитини. На це з держбюджету заклад отримав 37,5 млн грн.
