Для озеленення міст усе частіше використовують червоні дуби. У Черкасах його можна знайти здебільшого у парках та скверах. Від “традиційних” дубів вони відрізняються не лише колорьом листя, а й тим, як впливають на природу довкола, розповів Суспільному завідувач кафедри біології Черкаського національного університету Олександр Спрягайло.
Цей вид завезли в Європу зі США, розповів науковець:
“Дуб червоний походить із Північної Америки, точніше з її північно-східної частини. Ще у 17 столітті його завезли в Європу як декоративний вид на хвилі захоплення «чужинними» видами. А вже з 18-ого був поширений у лісовому господарстві по всій Європі”.
У Черкасах дуб червоний можна знайти у парках, скверах, вуличних насадженнях. Цьогоріч його висаджували, зокрема, у межах акції “Озеленення планети” в Черкаській області.
По місту такі дерева можна побачити у парках, скверах. В основному це молоді насадження, додав еколог, хоча є й більш давніші, як-от алея у “Сосновому бору”.
Його вважають інвазивним видом, тобто таким, що може нашкодити місцевому біорізноманіттю, розповів еколог.
“Дуб червоний доволі тінистий, а ще – особливим чином впливає на ґрунт. Він виділяє алелопатично активні сполуки, які шкодять іншим видам. Це своєрідний спосіб захисту своєї території. Крім того, опале листя з цих дубів розкладається так, що абсолютно змінює хімічний склад ґрунту: там інше співвідношення карбону, кальцію, фосфору. Взагалі у них дуже щільний шар опалого листя. Свого часу це здивувало науковців. Хто б міг подумати, що воно може лежати кілька років такою щільною масою. А коли є волога, то він ще й утворює кірку. Тому в таких місцях насіння рослин або не може потрапити в ґрунт, аби прорости, або проростає погано”, – зауважив Олександр Спрягайло.
Оскільки це цінна лісова культура, її садять у лісових господарствах.
“Посаджені у місті як елемент озеленення ці дуби не є проблемою. У цьому випадку людина може контролювати процес їх поширення. Росте він собі, і навіть якщо насіявся у великій кількості, то, напркилад, «перестрибнути» бульвар Шевченка і «піти» самостійно у природу йому доволі важко Тоді як у лісових насадженнях – це сотні тисяч гектарів, і проконтролювати там це неможливо. Це реальна зміна природніх умов”, – розповів еколог.
Попри такі властивості, червоні дуби все ж вважають цінними культурами, зазначив Олександр Спрягайло: вони не примхливі, посухостійкі, морозостійкі, вітростійкі, не бояться хвороб і шкідників.
Однак при цьому його не вживають у їжу тварини – ні, плодів, ні листя.
“Він забирає ресурси. А сам віддає мало”, – зауважив еколог.
Від “традиційних” українських дубів, додав він, відрізняється забарвленням листя – воно червоне, та його формою – у дуба червоного воно загострене по краях. Жолуді у нього теж більші. Граничний вік такого дерева – близько 400 років, тоді як звичайні ростуть і понад тисячу.
Між тим, завдяки своїй витривалості, червоні дуби добре пристосовуються до виживання у парках, зазначив еколог. Для парків та скверів такий вид підходить, проте в природі його варто поширювати з обережністю, аби таке озеленення не нашкодило.
