10 червня виповнилося 200 років від дня народження троюрідного брата, свояка Траса Шевченка, вірного хранителя Кобзаревої усипальниці Варфоломія Шевченка (10.06.1821–11.06.1892).
Саме Варфоломієві довірив Шевченко сокровенну мрію купити землю над Дніпром та побудувати хатину. Варфоломій був одним із перших, хто запропонував Петербурзькій громаді поховати поета біля Канева. Разом з дружиною та дітьми провів його у останню дорогу з Києва до Чернечої гори. І відтоді понад 30 років Варфоломій Шевченко клопотався про збереження й упорядкування могили поета.
1869 року Варфоломієві Шевченку вдалося укласти з Канівською міською думою контракт, який давав йому право на спадкове користування півдесятиною землі, на якій похований прах Тараса.
Незадовго до смерті Варфоломій Григорович за 100 карбованців сріблом викупив орендований шматок землі під Шевченковою могилою й подарував його місту Каневу. Це давало можливість захистити могилу умовами, які були викладені в дарчій записці.
Могила Т.Г. Шевченка, впорядкована В.Г. Шевченком у 1867 році
Разом із землею Варфоломій Шевченко подарував місту ще й 3000 карбованців сріблом, які вклав до державного банку, заповівши, щоб проценти з тієї суми міська влада використовувала на утримання святині на Чернечій горі.
На подарованій землі не дозволялося нічого будувати, не можна було перетворювати її на кладовище. Водночас могила мала бути відкритою для відвідувачів.
Сам же Варфоломій Григорович невдовзі помер (у 1892-ому). Його поховали у селі Буряківці Радомишльського повіту, де він доживав віку в своєї доньки. Могилу його втрачено.
