Сьогодні, 2 серпня –день вшануванння пам’яті Пророка Божого Іллі, який є найбільш шанованим старозавітним пророком у слов’ян. Перший християнський храм, збудований у Києві ще за князя Ігоря, був зведений саме на його честь. Традиційно вважається, що вершник на коні є символом плодючості та мужності, охоронцем від хвороб та злих сил. Водночас він виступає як покровитель воїнства, чоловічої мужності та звитяги.
І. Запорожченко. Церква Святого Пророка Іллі в Суботові. 60-ті рр. ХХ ст.
Це може бути однією з найбільш вірогідних гіпотез, чому гетьман Богдан Хмельницький у своєму родовому маєтку Суботові фундував храм саме в ім’я Святого Пророка Іллі.
Культ Святого Пророка Іллі був поширеним і на історичних землях Черкащини, зокрема на Чигиринщині, про що свідчать раритети із зображенням цього небесного воїна.
З часів гетьмана Богдана Хмельницького – храмове свято в Суботові.
Сьогодні одна із знакових сакральних святинь України –церква в ім’я Святого Пророка Іллі святкує свій 370-річний ювілей.
Хоча офіційним роком зведення храму вважається 1653-й, варто зазначити, що дата ця взялася невідомо звідки у радянські часи.
Низка відслідкованих нами документів 18 ст., зокрема єпископська візитація 1750 р., «Описаніе благочестивых заграничных в короне Польской» Мельхіседека –Значка Яворського 1767 р., клірові відомості кінця 18-поч. 20 ст. одностайно вказують на 1651 р. Таку ж дату спорудження усипальниці Богдана Хмельницького бачимо і в документах 20-х рр. 20 ст.
Оскільки, дата 1653 р. офіційно не підтвержена жодним із виявлених досі документів, схильні вважати, що з’явилася вона внаслідок неуважності чи то пак службової недбалості когось із чиновників за радянського періоду.
Г. Чуб. Святий Ілля. Мозаїчне панно на західному фасаді церкви Святого Пророка Іллі. 1995 р.
За свою понад 300-літню історію святиня отримала декілька локальних назв. У минулі століття місцеві мешканці називали церкву «мурованкою» -тому що вимурувана з цегли-пальцівки та каменю пісковику; «горянською церквою» –тому що знаходилася на горі; окремі історики – «домовим», «замковим» храмом –тому що зведена була у дворі гетьманського палацу ; автор літопису Самовидця називає її «ринковою» –очевидно, тому, що неподалік храму розкинувся потужний як для свого часу ринок, про що свідчать давні місцеві топоніми: урочище Крамарське, себто місцина, де стояли ряди з крамом та Льохи –численні підземні комунікації, споруджені як місця зберігання краму, що міг швидко зіпсуватися.
Принагідно зазначимо, що у 2018-2019 р. на території цього урочища георадарні дослідження вказали на наявність підземних комунікацій.
Храм має свою багату історію, співзвучну з історією українського народу. На сьогодні має статус пам’ятки архітектури та історії середини 17 ст. національного значення.
Надія Кукса, завідувачка відділу “Суботів” Національного історико-культурного заповідника “Чигирин”
