2023 року Канівський природний заповідник святкуватиме своє 100-річчя. Один із найстаріших заповідників України розташований неподалік Канева, на правому березі та заплавних островах Дніпра, і межує з меморіальним парком Тарасова гора. Тут мешкають десятки рідкісних видів птахів і тварин. Науковці Віталій Грищенко та Євгенія Яблоновська-Грищенко понад 30 років вивчають місцеву флору та фауну, а також вплив Канівського водосховища на екосистему заповідника.
Заповідник складається з трьох частин: нагірна частина на пагорбах правого берега Дніпра; два заплавні острови — Круглик і Шелестів; Зміїні острови у Канівському водосховищі, утворені з пагорбів під час затоплення водосховища в 1974–1976 роках.
Віталій Грищенко працює у заповіднику близько 35 років, і за цей час він побачив сотні видів тварин і рослин. За фахом Віталій орнітолог, займається вивченням і охороною птахів. Птахами цікавився ще зі школи, а згодом дитяче захоплення переросло в професійний інтерес, пише Ukrainer.
Євгенія Яблоновська-Грищенко теж спеціалізується на птахах, хоча в університеті вивчала мікробіологію та вірусологію. «Зрадила мікробів» (так по-доброму каже Віталій), коли потрапила на практику в заповідник на 2-му курсі. Тут Євгенія і познайомилася з майбутнім чоловіком, який тоді опікувався студентами-практикантами.
Учена досліджує понад 20 років вивчає птахів, але для неї особливою цінністю є їхній спів. Головним героєм її досліджень є зяблик. Цю невеличку пташку довжиною до 18 сантиметрів можна почути з будь-якої частини лісу заповідника. Голоси птахів записують і слухають, щоб розслабитися, використовують як ліки для людей із психічними розладами. Євгенія ж робить записи з науковою метою: так набагато легше обліковувати птахів.
Жінка каже, що навіть вчителі музичної школи не здатні на слух розрізнити пісні зябликів. У чому ж секрет? У діалектах! Ми знаємо, що мова українців із Закарпаття сильно відрізняється від мовлення, скажімо, киян; виявляється, у птахів так само. Пташина пісня не передається спадково, вона вивчається. Грищенкам вдалося встановити, що діалекти зяблика сформувалися ще двадцять тисяч років тому. І досі їх можна спостерігати. Формування діалекту залежить від багатьох факторів: і історичних передумов, і оточення (гори, рівнина, ліс).
Співають переважно самці. Євгенія каже, що зміст їхніх пісень простий:
— Ідея така — іди геть з моєї території, я тут живу. А ти, дівчино, йди до мене, будь ласка, подивись, який я гарненький. Усе дуже просто та прагматично.
За словами біологині, біоакустика в Україні малорозвинена, тому вони з Віталієм прагнуть створити національну базу пташиних співів.
Щороку студенти (біологи, географи, геологи) приїжджають на практику, проживають у студентських гуртожитках. Кілька років тому історики-археологи проводили розкопки в околицях, а філологи вивчали фольклор по навколишніх селах.
— Ми дуже часто кажемо дітям, що заповідник — це місце, де природа живе так, як їй хочеться, за своїми законами, і ми не втручаємося в її життя, а тільки приходимо до неї в гості. Це її дім, її територія. І ми вчимося співіснувати з тим, що оточує нас.
Чому ж так важливо досліджувати пташині пісні? Подружжя каже, що ці аудіозаписи передусім можна використовувати як доказ реєстрації певного виду. По-друге, важливо мати національну колекцію записів, щоб знати, які види в нас є, і контролювати зміни.
— Втрата пісні птаха — це втрата інформації назавжди. Це буде як втрачена мова — ми можемо прочитати, що написано, але ми не знаємо, як воно звучало.
Головною руйнівною силою для заповідника, за словами подружжя, є Канівське водосховище. Під його впливом нищаться дислокації, змиваються гірські породи, палеонтологічні пам’ятки — водосховища фактично ліквідували прадавній Дніпро. Відродження ініціативи про створення Канівської ГАЕС лякає науковців: постійний рух води гідроакумулювальної електростанції може призвести до ще більшого розмивання гір. Ще одна небезпека — чорнобильські нукліди, які потрапили в Дніпро й осіли в мулі.
Окрім проблеми водосховища, біологам ще «болить» браконьєрство та хімікати. Подружжя каже, що навесні охоронна служба заповідника має багато роботи. Браконьєри пробираються на острови Круглик і Шелестів і виловлюють рідкісних риб і птахів. А влітку синтетичні добрива так забруднюють воду, що гине катастрофічна кількість риби.
Але Віталій і Євгенія, попри всі проблеми та виклики, вважають свою справу перспективною. Вони проводять акції для збереження первоцвітів, ведуть просвітницьку роботу та навчають молоде покоління науковців, вивчають тварин, поповнюють власну пісенну колекцію птахів і підтримують Канівський заповідник як одне з туристичних місць.
— Знаєте, неможливо жити без вітру у волоссі, без співу птахів, от і не хочеться втратити цей чарівний світ. Ми зрозуміли, що якщо хоча б одна людина не вистрелить в орла, значить, ми робимо те, що треба.
Канівський природний заповідник є об’єктом охорони біорізноманіття: наукові співробітники охороняють різноманітні живі організми з наземних, морських і водних комплексів, досліджують природні зміни задля підтримання гармонії в екосистемах.
Сучасна площа заповідника трохи більша за 2 тисячі гектарів, на яких розташовані історичні пам’ятки, Скіфське городище, острови. Тут співіснують рідкісні рослини, сотні видів птахів і понад 50 видів ссавців (зокрема сарни, лисиці, зайці, борсуки, бобри, лосі).
Нещодавно заповідник отримав міжнародний статус території, важливої для охорони птахів (Important Bird Area) та увійшов до складу Смарагдової мережі (Emerald Network) — переліку територій особливого природоохоронного значення, важливих для збереження біорізноманіття у країнах Європи.
Детальніше – у фільмі:
