фото Мандрівник Черкаси
За народним календарем 9 вересня – Анфіси Горобинниці. Вважалося, що цього дня потрібно зібрати достиглі грона горобини і підвісити їх під стріхою. Це мало принести удачу в наступному році. Горобина, за повір’ям, – потужний оберіг від нечистої сили, тож вона має бути обов’язково присутньою у будинку.
Знахарі рекомендували вживати зілля на їхній основі, щоб вилікуватися від застуди, нервових захворювань, підвищити імунітет, поліпшити згортання крові. Горобину використовували як бактерицидний засіб.
За кількістю горобини колись визначали погоду на зиму. Якщо її вродило багато – до сніжної та морозної зими.
За церковним календарем 9 вересня вшановують преподобного Пімена Великого; преподобних священномучеників Кукшу й учня його мученика Никона, Пімена, постника Києво-Печерського; святого Осію, сповідника, єпископа Кордувійського; святого Ліверія сповідника, папу Римського; преподобного Пімена Палестинського; мученицю Анфісу; преподобного Саву.
Іменинники 9 вересня:
Анфіса, Пимін, Сава.
9 вересня народились:
1769 – Іван Котляревський – український письменник, поет, драматург, громадський діяч. Поема «Енеїда» стала першим в Україні літературним твором, написаним народною українською мовою.
1864 – Іван Колесса – український етнограф, автор збірки «Галицько-руські народні пісні з мелодіями» (1901)
1878 – Іван Труба – український письменник, перекладач, громадський і політичний діяч. Автор казок для дітей «Як гриби збирались воювати з жуками», «Пан Коцький» та ін., перекладів творів Г.Х. Андерсена, братів Грімм.
1919 – Олена Апанович – український історик, архівіст, письменниця, культурно-освітня діячка, яка все своє життя присвятила дослідженню і популяризації козацтва.
9 вересня відзначають:
- Всесвітній день краси.
Чи знаєте ви, що:
Основоположник нової української літератури Іван Котляревський лише починав вправлятися у художньому слові, а як відомо, найкращим помічником у такій справі є Муза. Її Котляревський вподобав аж ніяк не серед рівні — нею стала кріпачка хутірського панка з-під Золотоноші на ім’я Наталка. Вона й почула першою „Еней був парубок моторний…“ та ще багато чого, вже недотичного до літератури. Зрештою, як порядний чоловік, Іван попросив пана віддати за нього дівчину, але почув знущальне: „станеш моїм кріпаком — буде твоєю Наталка“.
І закусивши губу, Котляревський подався на військову службу аби повернутися героєм та щоб ніякий Сухопень (прізвище пана) не був йому указ. Брав участь в задунайському поході російської армії, дослужився до чину, пошанувався царем орденами. На все пішло 12 років, тим часом Наталку давно віддали заміж. Ну, а плід тієї великої любові — невмируща п’єса „Наталка Полтавка“. Інакшою бути не могла, адже губернським містом Лівобережжя тоді була Полтава. (за матеріалами “Акцент”)
