Хотинська битва 1621 року увійшла в сучасні військові підручники багатьох країн світу. І в протистоянні майже 200-тисячного війська Османської імперії та більш як 30-тисячної польсько-литовської армії допомога багатотисячного козацького війська на чолі з Гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним стала визначальною!
В геополітичному плані переможна Хотинська битва встановлювала певну рівновагу у всій Східній Європі. Нагадаю, що напередодні, в 1620 році під Цецорою, турецьке військо перемогло річпосполитську армію, яка була без козаків.
Ось як описує день генерального бою 28 вересня 1621-ого очевидець і учасник битви Ян Собеський:
“Більше 60 гармат гриміли безперервно, небо палало,
а повітря затьмарювалося димом, земля тремтіла,
стогнали стіни, скелі розпадались на куски.
Що бачило око протягом дня, того не описати.
Не можна висловити точно з яким завзяттям мужністю,
або скоріше відчаєм билися обидві сторони”. (khotynska-fortecya.cv.ua)
Тож без сумніву Хотинська звитяга українців 1621 року — це час не лише військового тріумфу Гетьмана Петра Сагайдачного а й — європейського визнання та поваги до мужності, військового хисту та лицарства українського козацтва. Історичні хроніки та мемуари того часу у справі опису військового протистоянння під Хотином можна звести до однієї фрази «Слава БОГУ і УКРАЇНСЬКИМ КОЗАКАМ за перемогу»!
Але разом із військовою перемогою українці в політичному сенсі не змогли майже нічого домогтися для власного національного та державного утвердження.
Цей історичний урок є повчальним і нині: Україна, яка вкотре захищає Європу від московської орди, не отримує адекватної геополітичної, військової та економічної підтримки від тих, кого рятувала тоді й обороняє нині!
Сумно також, що національна історія не стала складовою державної політики нинішньої влади. Владці не лише НЕ ЗНАЮТЬ української історії, вона для них — чужа! Саме тому відзначення 400-річчя спільної перемоги українців, поляків, литовців, німців… не стало подією МІЖНАРОДНОЇ ВАГИ, а перетворилася на дійство обласного рівня. (Жодним чином не критикую колектив Заповідника «Хотин» та місцеву владу, які робили все що могли).
Для прикладу відсутності ЄДИНОЇ державної політики згадаю лише факт офіційної церемонії прийому-передачі посади командира Литовсько-польсько-української бригади імені Великого Гетьмана Костянтина ОСТРОЗЬКОГО у Любліні 8 жовтня. Якби мала місце системна діяльність українських урядовців, то ця символічна військова подія трьох Держав мала б відбуватися саме в Хотині з нагоди 400-річчя нашої спільної перемоги. Нагадаю також, що створення цієї міжнародної військової бригади імені Костянтина Острозького як раз і підкреслювало важливість спільних перемог українців, литовців та поляків, зокрема розгрому московитів в 1514 році під Оршею.
Висновок.
Мусимо виправляти помилки влади, яка не знає і не шанує нашої національної історії України. Тож я в Хотині оголосив про ініціативу науковців та низки заповідників (Хортиця, Переяслав, Трахтемирів, Кам‘янець…) щодо проголошення 2022 року — роком пам’яті славного Гетьмана Петра КОНАШЕВИЧА-САГАЙДАЧНОГО. 20 квітня виповнюється 400 років з дня його смерті.
Інформую також, що наша команда «Рідної країни» вже в найближчі дні пошанування захисників України встановлює пам’ятний хрест козацтву Трахтемирова, звідки Гетьман Петро Сагайдачний вирушив у похід на Москву. Сподіваюся на підтримку нашої громадської ініціативу та належне пошанування наших національних героїв!Пам’ятаємо нашу історію! Шануємо наших героїв! Не забуваємо й про ворогів!
