Отаманці Марусі з роману відомого черкаського письменника відкрили пам’ятник

15 Листопада 2021 15:19

Цими вихідними у Коростишеві на Житомирщині відкрили пам’ятник отаманці Марусі (Олександрі Соколовській) та її батькові й трьом братам-отаманам, які були героями Визвольної війни українців 1918-1921 років.

facebook.com/Олександр Алфьоров

Як інформує “Новинарня”, ініціаторами встановлення пам’ятника виступили історики-краєзнавці та письменники, з-поміж яких – Володимир Гонський та Василь Шкляр. Скульптор – Віталій Рожик.

Олександра Соколовська, яка в 16 років очолила тисячний повстанський загін, узяла собі псевдо “Маруся” та боролася за волю України проти більшовиків та “білих”, стала героїнею історичного роману Василя Шкляра “Маруся”. Твір відомого українського письменника родом із Лисянщини побачив світ у 2014-ому і писався 5 років.  Перший 18-тисячний тираж розкупили за тиждень.

Письменник Василь Шкляр біля монумента отаманці Марусі й родині Соколовських. Фото з фейсбука В’ячеслава Кириленка

Збираючи джерела для майбутнього роману, Шкляр використовував спогади свого батька, діда та знайомих, бо Марусю знало багато людей і історію цієї легендарної дівчини історію переповідали з вуст в уста. Крім свідчень людей, письменник також працював з інформацією про Соколовську в українських архівах. Загалом, Шкляр у своїх інтерв’ю звертав увагу, що роман написаний на основі реальних даних з архівів та щоденників очевидців та підкреслював що “за кожною подією в книзі стоїть історичний факт”.

Отаманка Маруся. Малюнок невідомого автора (джерело − Історична правда)

“Маруся брала участь у звільнені від більшовиків Києва, Житомира, Брусилова. Як отаманша бригади керувала у листопаді 1919 р. боями під Фастовим проти більшовиків і одночасно під Мотивилівкою проти білих, – розповідає історик Олександр Алфьоров. – 6 листопада 1919 року – народилась легенда. За одними згадками, саме цього дня її вбив зрадник. За іншими, вона вціліла і продовжувала боротьбу за незалежність України – її бачили у 1920 та 1921 роках на Вінниччині, Брацлавщині, Переяславщині. Говорили, що вона змогла емігрувати…”.