Юрій Паращук із Тального загинув від кулі снайпера на Інститутській 20 лютого 2014 року. Небесна Сотня — так називають 105 людей, які віддали своє життя за Революцію гідності 2013 – 2014 років. Цими днями минають восьмі роковини пам’яті Героїв.
Вісім років тому на вулиці Інститутська в Києві розстріляли громадян, які вийшли на мирний протест проти режиму президента Януковича. Розстріли почалися 18 лютого.
47-річний Юрій Паращук отримав кульове поранення пострілом з даху під час відступу силовиків.
“Снайпер влучив йому в потилицю на вулиці Інститутська, тобто стріляли в спину”, – каже черкаський історик Сергій Шамара.
Старша сестра Юрія Інна Паращук показала журналістам Суспільного родинну садибу. На місці старої бабиної хати збудували новий дім. Біля батьківської хати росте яблуневий сад.
“Юра посадив яблуню, вона почала гинути. А з коріння чи із насіння виріс новий пагін. Отакі живі згадки! “, – розповіла жінка.
Пригадала, як гралися малими на подвір’ї: “Ми гралися навколо хати. Ми бігали тут. Тоді були тільки підмурки одні, коли ми росли”.
За словами однокласника Дмитра Литвинюка, в сім’ї Паращуків виховували четверо дітей – трьох доньок та сина. Юрій був третім.
“Корови пасли разом, гуляли разом, каталися на санках, на лижах. Минуло все дитинство. Він був нормальним сільським хлопцем. Батьки мали господарство. Проста людина”, – розповів Дмитро.
З Тального чоловік переїхав до Києва, потім до Харкова. Працював столяром, їздив на заробітки. В грудні 2013 вирушив на Майдан разом з однодумцями – харків’янами.
За його словами, востаннє він бачив Юрія перед війною.
“Він до мене прийшов із дружиною, попили кави, поспілкувалися. Каже: приїду восени. А потім почалося заворушення, та й так вийшло, що після того я його не бачив, вже на похороні”, – пригадав Дмитро Литвинюк.
Інна дізналася про смерть брата вдома, коли доглядала за хворою мамою.
“Вона лежача після інсульту тоді була, тільки починала рухатися. Я пішла в іншу кімнату через весь будинок і не стримала пориву того відчаю, болю. Я не витримала і почала кричати на всю хату. Вона летіла, відчувши, що я не витримала, наче прокинулася”, – розповіла жінка.
Застрелили Юрія 20 лютого, поховали в Тальному. На його честь встановили меморіальну дошку на стіні школи №1, де навчався герой.
Земляки згадують його як жвавого, цікавого, начитаного, який займався саморозвитком.
Нині в музеї шкільної історії зберігаються його речі та нагороди.
