Хтось збирає марки і монети, а герої цього матеріалу колекціонують хижі рослини і фігурки солдатиків. Черкасці обрали для себе досить незвичні хобі.
Андрій, 27 років, біолог, розводить хижі рослини
Андрій розводить хижі рослини вже 5 років. Колекція налічує 30 видів і близько 300 екземплярів. Доглядати за хижими рослинами нескладно: вони потребують багато світла, правильного субстрату, м’якої води. Найскладніше придбати верховий торф, якого в Україні вже немає. Хижі квіти ростуть тільки в такому торфі. Його доводиться замовляти аж із Литви. В Україні мало хто вирощує хижі рослини, тому інколи виникає проблема із поповненням колекції:
“Звичайні декоративно-листяні рослини статичні: вони виросли, і все. А от за поведінкою хижих рослин цікаво спостерігати завжди. Та що тут казати — вони комах їдять! Інколи я навмисно кладу комашку і спостерігаю за поведінкою рослини, як вона перетравлює здобич. Хижі рослини використовують різні приманки. Наприклад, у росичок є велика кількість війок, які виділяють слиз, схожий на росу. Комахи, які хочуть попити води, прилітають, влипають у слиз, а потім листок рослини дуже повільно починає рухатися, обхоплює комаху з усіх боків. Слиз сприяє перетравленню, з комахи рослина бере поживні речовини, залишається лише хітиновий скелет. У природних умовах він змивається дощем або здувається вітром. Я замовляю нові сорти у знайомих із Харкова, рідкісні види — з-за кордону, там колекціонування таких рослин більш розвинене. В Україні любителів багато, а серйозних колекціонерів лише декілька. Знаю, що у Чехії є 2-3 людини, які розводять хижі рослини на промисловому рівні, їхні колекції нараховують не десятки, а сотні сортів”.
Максим, 26 років, програміст, захоплюється бісероплетінням
Максим створює прикраси з бісеру та вишиває картини вже 12 років. А розпочалося все з симпатії до дівчини. Зараз хобі — це своєрідний відпочинок, медитація. Нині мало людей цінує ручну роботу, тому прикраси Максим не продає:
“Коли мені було 10 років, знайома показала одну базову техніку. Дівчина мені подобалася, тому я дуже старався запам’ятати, що вона робить. А ще мені подобаються всілякі красиві речі — браслети, ювелірні вироби, стильна техніка. Мабуть, саме через це я й почав усе більше цікавитися різними способами плетіння, пробувати комбінувати кольори, додавати у роботи камені, плести об’ємні речі в декілька шарів.
Кажуть, що робота з дрібними деталями корисна для мозку, а інколи навіть використовується з лікувальною метою. Працюю з бісером під музику — тоді я розслабляюся, думаю про щось приємне, відпочиваю душею і тілом.
Зараз присвячую своєму хобі по 2-3 години на тиждень. Колись у мене навіть була невелика база замовниць, для яких час від часу виготовляв різні вироби. Тепер працюю здебільшого для власного задоволення”.
Сергій, 29 років, програміст, виливає фігурки воїнів
Сергій, фанат гри “Warhammer 40000”, другий рік виливає копії фігурок для цієї настільної гри. В колекції чоловіка близько 300 воїнів. Своїх солдатиків хлопець виготовляє з припою (метал чи сплав, який використовують під час паяння). Розказує, що у нашому місті це хобі не таке популярне, як, наприклад, у Києві.
“Колись давно я був фанатом комп’ютерної гри Warhammer. Згодом почув, що створили настільний варіант. Знайшов його в інтернеті, подивився на мініатюри, захотілося мати «свою» армію.
Років 20-30 тому всі фігурки для настільних ігор виливали з олова, із пластику нічого не робили. Зараз тенденція змінилася. Чисте олово не використовують, оскільки за мінусових температур воно розпадається. Я використовую припой, упаковки вистачає на 4-5 мініатюр. Особливих складнощів процес виливання не викликає. Акуратність дуже важлива під час створення силіконової форми, куди заливаю розплавлений припой. За теперішніми цінами 10 мініатюр коштуватимуть близько 400 гривень. Мої ж обходяться значно дешевше.
У Черкасах я знаю лише двох людей, які мають свою «армію». Інколи ми з ними зустрічаємося та граємо. У Києві й інших містах є люди, які виливають копії таких фігурок із комерційною метою. Але роблять мініатюри з пластику. Я створюю їх для себе, не для продажу. Інколи дістаю фігурки, щоб просто потримати їх у руках. Якщо буде вільний час, планую розфарбовувати воїнів. Акрилова фарба ідеально для цього підходить”.
Алла, 21 рік, фітнес-інструктор, створює ляльки-мотанки
Захоплюватися ляльками-мотанками Алла розпочала рік тому. Зараз її колекція налічує близько 20 штук. Першу ляльку Алла зробила для подруги, яка живе в Італії, щоб нагадати їй про Україну. До виготовлення ляльок дівчина ставиться відповідально, техніку опановувала з майстер-класів, відео і книжок.
“Коли робиш мотанку, важливо, щоб у тебе був хороший настрій — у виріб потрібно вкладати позитивну енергію. Ці ляльки — обереги. Тому їх потрібно робити щиро. Матеріалами для ляльок є мої та бабусині старі речі. Матеріали невідомих людей не використовую принципово, адже не знаю, яка у них енергетика.
Ляльки-мотанки потрібно робити за одним присідом. Якщо у мене поганий настрій або я поспішаю — відкладаю роботу. Запланувати, якою буде лялька, неможливо. Кожного разу вони виходять різними. На один виріб я витрачаю щонайбільше 4 години”.
Лариса, 48 років, менеджер із персоналу, захоплюється фаєр-шоу
Лариса вже 6 років крутить пої (кульки на канатах або ціпках, які використовують у фаєр-шоу). Виступає лише для рідних і друзів. Найбільші проблеми виникають із пошуком залу для тренувань на зимовий період. До свого першого виступу вона готувалася півтора року. Від пропозицій виступити на корпоративах й інших святах жінка відмовляється.
“Вперше я побачила, як жінка крутить пої, на відео з відпустки друга. Іноземка так гарно це робила, що я подумала: «Класно, теж так хочу!». Перші пої мені подарував друг, я їх досі бережу. Регулярно замовляю реквізит у знайомого з Криму. Не обов’язково крутити пої з вогнем — на них можна надягти кольорові чохли, і це теж дуже гарно.
Були часи, коли я тренувалася крутити пої вдома, доки не розбила плафон. Склалося так, що я не можу знайти зал, де можна покрутити пої в холодну пору року. Тому в зимовий період я взагалі не тренуюся, адже на вулиці це складно робити через холод.
Дехто зі знайомих абсолютно не підтримує мене у цьому захопленні, називаючи мазохісткою. Вперше я виступала у подруги у Свидівку після півтора року тренувань — руки трясуться, ноги трясуться… Взагалі, я кручу пої лише для друзів, наприклад, на Новий рік чи День народження. Головне у роботі з поями — відчувати реквізит. Перші три роки я навіть носила їх із собою в сумці — настільки була в них закохана.
Можливо, я ще не відчуваю в собі такої впевненості, щоб виступати на весіллях чи корпоративах. Якщо почну крутити пої, щоб отримати прибуток, моє захоплення втратить сенс. Я роблю це лише для власного задоволення”.
