Ще у XIX ст. смак вишуканих французьких сирів: Брі, Камамбер та Невшатель був добре знайомими уманчанам. А головним постачальником делікатесів було Уманське училище землеробства і садівництва.
Ведення молочного тваринництва в Головному училищі садівництва бере початок з 1876 року, коли Департамент землеробства і сільської промисловості доручив іноземцю Пеперу, який займався торгівлею худоби, придбати для училища тварин альгауської породи. ВРХ місцевої породи було закуплено в Херсонській губернії, в маєтку Поскудського.
У публікації 1889 року «Крупный рогатый скот при практическом хозяйстве Уманского училища земледелия и садоводства» підготовленій інспектором Уманського училища землеробства і садівництва, дійсним статським радником П.Г. Анциферовим наводився детальний опис обліку, утримання, догляду за худобою. У таблицях наведені дані добового раціону, добового розподілу корму для телят та дорослої худоби; динаміка добових, недільних та річних удоїв молока.
До речі, з моменту виходу цієї публікації у світ нині минає 125 років. Книга зберігається у фонді рідкісних видань Наукової бібліотеки університету і розкриває стан молочного господарства в училищі.
Невелике господарство для практичного навчання учнів училища з’явилося у 1868 році, одночасно з реорганізацією навчального закладу в Училище землеробства і садівництва, і як результат відповідного розпорядження Міністерства державних маєтностей. Частина землі, відрізана від саду, була призначена під рільництво, а інша частина – відведена під вигін худоби. Ця частина землі отримала назву «Практичне господарство Уманського училища землеробства і садівництва».
Із створенням такого господарства, виникла потреба замінити старі глиновалькові обори для худоби, побудовані у 1870 році, на більш міцніші споруди. Проект цегляних приміщень для утримання худоби розробив завідувач практичним господарством (у 1873-1885 роках) Дмитро Семенович Леванда (директор училища у 1885-1905 роках). Будівництво, розпочате весною 1884 року, було завершено восени цього ж року.
Для пасовища використовувалися Греків ліс та частина парку – Дубинка, тому наявність різноманітного соковитого зеленого корму сприяла вдалому випасу худоби.
Стан здоров’я стада практичного господарства визначався як задовільний, завдяки відповідному догляду за тваринами, який здійснювали три кваліфіковані робітники, майстриня та дві доярки.
Молочна продукція, виготовлена в училищі, була визнана високоякісною і мала великий попит у місцевого населення. Головний збут цільного молока відбувався влітку: біля палісаднику господарства багато охочих купували парне молоко. А частина молока перероблялась на вершки, сметану, масло і сир.
Для того, аби збільшити вихід вершків, було придбано ручний сепаратор Бебі. Масло збивали на маслоробках Лефельда і Бержеса. Свіжевиготовлені масло і м’який сир швидко збувалися уманчанам.
А майстриня, яка закінчила курс знаменитої Школи молочного господарства М.В. Верещагіна, виготовляла вишукані французькі сири Брі, Камамбер та Невшатель.
