З січня 2015 року в трьох залах Національного музею Тараса Шевченка експонуватимуться жанрові композиції, ілюстрації, портрети (створені під час і після заслання), малюнки, що зображують побут Аральської експедиції (1848-1849 рр.). Для Шевченка вона стала звільненням від заборони писати і малювати. За цей час він створив понад сімдесят поезій і розкрився не тільки як талановитий художник панорамного пейзажу, але і як спостережливий побутописець.
Малюнки універсальні тим, що своєрідно ілюструють записи-спостереження про неї керівника експедиції О. Бутакова, О. Макшеєва і самого Шевченка (в повісті «Близнецы» і листах). Ці малюнки рідко експонувалися і тепер, зібрані в одному залі, розповідають про умови перебування, обладнання, житло її учасників.
Шхуна «Костянтин», на якій плавав Шевченко, а також джулаймейки (дорожні кибитки), де він ночував і днював під час переходу до моря, будівля для зимівлі на острові (вид зовні і, цікавий на деталі, зсередини), екзотичні пам’ятки казахської культури та багато іншого відтворено у малюнках.
Жіноча тема є однією з провідних у творчості Шевченка. Українська сотниківна, скривджена селянка, одаліска, пересічна панянка, русалки – різноманітні жіночі образи постають з ілюстрацій і жанрових малюнків, представлених на огляд відвідувачу в іншому залі.
Звернення Шевченка до жанру портрета протягом життя і виконання його в різних техніках дозволяє кожного разу експонувати нові твори, відкриваючи ще одну грань майстерності Шевченка-портретиста. В окремому залі будуть експонуватися портрети створені в Новопетровському укріпленні, Нижньому Новгороді та Петербурзі продовж 1854-1859 років. Всі вони виконані сепією або італійським олівцем і становлять новий етап творчості митця.
Представлені портрети демонструють вільне володіння олівцем і тонке відчуття тону. Більшість портретів вражають легкістю і швидкістю виконання (всього за один–два сеанси) і набувають більш реалістичного «забарвлення».
