gazeta.ua
Людмила Антоненко у Черкасах організувала штаб допомоги бійцям. Туди всі охочі зносять теплі речі та продукти солдатам. Людмила зі своєї сім’єю кожного тижня готує особливий провіант на фронт. Допомагає бійцям з вересня минулого року.
“Влітку сиділа на дивані – плакала. Посилала гроші куди тільки можна. Потім почала в’язати шкарпетки, сприяла волонтерам у плетенні маскувальних сіток. Далі – родиною сало купували, капусту квасили, відправляли все це бійцям АТО. Згодом подумала, що можу більше користі зробити”, – каже черкаська підприємниця Людмила Антоненко.
Волонтерський штаб організувала у власному магазині фурнітури.
“Приносять калину, чорнослив, сушку, горіхи. Жінки ось шкарпетки в’яжуть. Окремо по четвергах нам випічку привозять, печиво та млинці. Як-то підприємці із Золотоноші – два короби пиріжків з капустою. Ми цю випічку маршруткою у київський військовий госпіталь передаємо, – пані Людмила показує запаси продуктів та речей, які їм зносять люди. – Сама ж раз на тиждень, роблю 10 кілограмів сала з часником, 10 кілограмів лимонів з імбиром, медом та корицею, корейську морковку. Намагаюся все вітамінне приготувати, бо мені кажуть: не треба нам продуктів, у нас їх – Во! Коли в автобат привозимо, виходить комбат Юра і говорить: у нас і макарони, і крупи, і тушонка, імпортні консерви – все є. А я дістаю лимон з імбиром, і він такий: “О, це я візьму”. Дістаю сало з часником: “О, це я візьму”.
Продукти купують самі, хоча багато і люди приносять.
“Інколи відвозимо на автобат чи в центр допомоги армії на своїй машині. Часто передаємо продукти активістам Правого сектору, коли вони їдуть на схід і везуть провіант своїм бійцям ДУК. Даємо їм кошти на бензин, – Людмила Петрівна дістає телефон, читає смс: “Петрівна, ваш буряк був тактично знищений підрозділом Правого сектору. Спасибі” – сміється. – Але телефонують, пишуть і кажуть “дякую” здебільшого за сало. За буряк, оце лише одна смс була”, – каже Людмила Петрівна.
Сім’я Антоненків робить спеціальні набори “Похідний перекус” у вакуумних пакунках для підрозділів розвідки. Крім цього, передають продукти у пластикових харчових відрах.
“Одне відеречко коштує 2,50, а капусти там на гривню. Вакуумний пакетик – 2 гривні. Це дуже дорого”, – говорить Людмила Петрівна.
Активно жінку підтримує її чоловік Олександр Павлович.
“На фронт мене не беруть, не хочуть. Якось мені сказали: “Це ти, мовляв, відкупаєшся, щоб не їхати туди”. Я тоді просто не став говорити. А коли до нас психолог заїжджала, з нею був дядько, який проводив військову підготовку добровольцям УНА-УНСО. Я кажу: “Може і я піду”. А він мені: “З твоєю групою інвалідності, ти будеш там тільки заважати. Оце, що ви тут робите – робіть”, – розповідає Олександр Павлович.
Продовольство бійцям АТО сім’я Антоненків передає кожного тижня.
Для охочих допомогти: магазин фурнітури розташований за адресою: Бульвар Шевченка 244/1 (у дворі за магазином взуття “Черевички”).
