Гравюра з Літопису Самійла Величка
Микола Костомаров писав про стару гетьманську столицю Чигирин, що “важко уявити собі місто з більш красивим місцем розташування. Воно лежить на самому березі Тясмина, а над ним здіймаються живописні різноманітні гори. На цих горах помітні залишки старого замку і в багатьох місцях сліди земляних ровів и окопів… Саме містечко зберігає чисто малоруський характер. В ньому нема ні одного поляка і дуже мало євреїв. В жителів помітна особлива любов до садів, яких тут дуже багато; хатинки чисті і відгукуються сільською простотою… Вся околиця покрита багатьма великими і малими курганами, які надають краю своєрідний поетичний вигляд”.
У 1920-х роках Чигирин зовні мало чим відрізнявся від міста минулого століття, пише черкаський історик Олександр Солодар.
Іван Лютий ось як описує це місто: “Місто перерізає на дві половини тиха, оперезана подекуди очеретами та похилими вербами річка Тясмин. На правий беріг налягла висока гора кам’яна – колись фортеця Дорошенка. Круг міста, скільки оком скинь, рясні садки, зелені луки та байраки. Під горою, по старій традиції – центр міста. По один бік гори частина міста: “Лучка” й “Край”, а по другий – “Загора” або “Стінки”, бо там скрізь байраки або “стінки”. По лівому березі простягнулися уверх і вниз понад Тясмином передмістя: “Старий базарь”, “Березняги”, “Селище”, “Тихе” – на старій затоці Тясмина, “Балка” й “Підманастирь” коло бувшого жіночого манастиря, згаданого Шевченком у “Княжні”.Все місто з заходу оточено кучугурами білого сипучого піску, укритого червоною лозою, “шелюгом”… Круг міста високі могили: “Чернечанська” або “Розрита”, “Сторожова”, “Краснопанна”, “Висока” і дві “Погибельні” до Суботова”…
У 1844 р. в Чигирині через Тясмин споруджені “наплавний міст (…) з соснового дерева (…), зв’язаний брусками, настелений дощатою підлогою з перилами і 26 сосновими палями” та пором. Окрім того, продовжував діяти збудований раніше на поштовій дорозі з Черкас дерев’яний наплавний міст завдовжки в 52 сажні
Зверніть увагу: на вулиці стовпи з ліхтарями. Електроенергію виробляв паровий млин Олександра Безрадецького…
На березі Тясмину – велике приміщення. Ото, кажуть, і є паровий млин з електростанцією О.Безрадецького.
Вулиця Міліонна
Свято-Троїцький монастир
Попід горою – визирає із-за дерев і будинків – Дом присутственных мест, себто повітова управа… Будинок з флігелями, в одному з яких у підвалі була в’язниця. Тепер у відновленому приміщенні музей Богдана Хмельницького
Гравюра 1865 року
1944 рік
Гравюра з Літопису Самійла Величка
Каланча. 1956 рік
Перший пам’ятник Богдану
Перший пам’ятник Богдану
Колодязь на Замковій горі
фото і коментарі до них – із фейсбуку Олександра Солодаря
