Боротьба за землю. У Черкасах родина бійця АТО Анатолія Половинка не може завершити оформлення документів на земельну ділянку, яку йому надали за законом. Як з’ясувалося, окрім військового – оком на цей клаптик землі накинули інші люди, повідомляють “Подробиці”.
Поки чоловік із сином боронять Україну від ворога, Валентина Половинка вдома бореться за їхні права. Ще восени депутати сільради прийняли рішення виділити 15 соток землі її чоловіку, як учасникові антитерористичної операції. Та оформити документи родина не може і досі.
“Приїздить до мене сільський голова і говорить: ти знаєш, треба Московченку Олександру. Він життя не дає, треба одділити по ширині двору 5 метрів. Кажу: як одділить, якщо нам уже наділено?”, – розповідає дружина Анатолія Половинки Валентина Половинка.
Олександр Московченко – нині керівник Чигиринського райвідділу міліції. Його батько – сусід родини бійця АТО, якому має відійти ділянка. Розпитати його – чому наполягає, щоб земля відійшла саме йому – не вдалося. Батька міліціонера не застали вдома. Сам Московченко обвинувачення у тому, що клопоче, аби наділ відійшов батькові – спростовує.
“Я не претендував, не претендую і не хочу претендувати. Вони – сусіди. Батько з Анатолієм, може якісь відносини були в свій час, отаке, я так думаю”, – запевняє Московченко.
Між тим, за ділянку вже почалася судова тяганина. Раптово з’явився спадкоємець колишнього власника землі.
“Замешкались подати документи. А тоді, як дізнались, і огород обробляли там мали з тіткою, а як дізнались що сільрада забрала землю, захотіли ми спадщину”, – каже спадкоємець землі Віталій Танцюра.
У сільраді запевняють, що ніякого конфлікту між родинами бійця АТО та правоохоронця немає. Претендентів на спірні сотки було кілька. Перевагу надали військовому. Обіцяють, що без землі його не залишать.
“Якщо суд вважатиме, що ми не правомірно поступили і скасують, ми цьому учаснику АТО надамо другу земельну ділянку. В цьому проблеми немає”, – запевнив сільський голова Білозір’я Володимир Міцук.
Поки вирішується доля землі, Валентина Половинка перебирає стоси паперів та сподівається, що обіцяні державою сотки її чоловік все-таки отримає. Там вони планують збудувати хату для старшого сина. Каже, що наснаги боротися за землю додають лише короткі телефоні розмови з чоловіком.
