Коли на Донбасі почалися активні бойові дії, родина Сергієнків разом із трьома дітьми переїхала з Луганська до Черкас. Їм довелося залишити нову квартиру, на яку вони витратили всі свої заощадження.
«Неподалік нас упав літак, де розбилося 49 наших військових. Цей палаючий літак було видно зі спальні моїх батьків. Після цього випадку ми зібрали тривожну валізу і поїхали за квитками», – згадує Галина Сергієнко. – Діти лише останнім часом перестали боятися феєрверків. У них залишилися відчуття, що це погано».
Спочатку сім’я переїхала до Києва. Однак житло там виявилося дорогим. Тому Сергієнкам довелося обирати найближчий обласний центр.
«Мы влюбились в Черкассы с первого взгляда. Когда въезжали сюда со стороны Золотоноши, открылся это поразительный вид. И это все решило», – говорить Андрій Сергієнко.
«Рівень життя там [в Луганську] був високим. Всі добре заробляли. Окрім бюджетників. Бюджетна сфера виглядало блякло. Це одна з причин антиукраїнських настроїв. Тобто все, що було пов᾿язано з українською державою, було проблемою, – розмірковує Андрій Сергієнко.
Зараз Галина – волонтер у черкаському центрі гостинності для переселенців. Дочка Анна навчається на історика в Черкаському національному університеті.
Сергієнки знайшли будиночок в Золотоніському районі, який нагадує їм місцевість, де вони жили.
«Дуже-дуже рідне ми тут побачили. Тому ми готові тут пустити коріння», – говорить Галина.
