bbc.com
Не дочекавшись децентралізації влади, сільська молодь у Білозір’ї Черкаського району власними силами відремонтувала дорогу.
“Та не хочемо нікому нічого довести, просто хочемо, щоб наше село процвітало, і все”, – пояснює свій вчинок ініціатор ремонту центральної дороги Білозір’я 25-річний Станіслав Плодистий.
Село, розташоване за 20 км від Черкас, свого часу процвітало. І перш за все, завдяки підприємливим мешканцям.
Через Білозір’я проходив потяг на Москву. За ті кілька хвилин, які тривала його зупинка на полустанку, селяни встигали затоварити його пасажирів запашними ковбасами місцевого виробництва.
А ще цей край відомий добротними хатніми віниками, що їх роблять із сорго – рослини, яку вирощують у селі та на його околицях.
Нині тут працюють три школи, дитячий садок, дільнична лікарня, два лісництва – все це на понад 8,5 тис. людей, серед яких багато молоді. Саме серед молодих знайшлося десяток ентузіастів, які власними силами та коштом вирішили відремонтувати центральну артерію села.
Віник, вода, цемент
Вибоїни на цій дорозі були на руку хіба що автомайстерням. Станіслав каже, що уже “разів кібернадцять” ремонтував власну машину через ями на вулиці Незалежності, колишній Леніна.
Щоб позбутися вибоїн, хлопець через соцмережі скликав однодумців на дорожню толоку. Вирішили забетонувати ненависні ями. Чи не щодня зранку і ввечері, до чи після роботи, а також у вихідні хлопці місять суміш і вирівнюють асфальт.
Станіслав на власному авто підвозить цемент та інструменти. У нагоді стали й віники, якими славне Білозір’я. Ними хлопці вимітають пил та сміття з ям. Очищені від непотребу вибоїни заливають водою, потім бетонують.
Найбільша яма, розповідають ремонтники, вмістила три мішки цементу.
“Ну, це все недешево. Ми зі своїми хлопцями скинулися грошима, купили трохи цементу, хто щебеню, хто піску, хто кирпича приніс. І з цього всього ми отаке “калапуцяємо”. Це все, звичайно, не надовго, може, до кінця літа, сезон простоє. І вже буде якесь начало”, – каже Станіслав.
Технологію ремонту придумали самі. Випробували до цього на сусідній, менш пожвавленій вулиці, – тримається. Як приготувати цементний розчин, у селі кожен знає ще змалечку – постійно є що добудовувати чи перебудовувати.
bbc.com
Полуниця і вареники
Місцеві жителі чим можуть допомагають добровольцям. Хто дозволив підключити до своєї електромережі бетономішалку, хто приніс води.
“А що нам води чи свєту жалко? Це ж яка робота важка! Вони для нас стараються, ось і внучок мій помага їм. Я вже стара, негодна, то хоч свєту їм дам. Спасибі хлопцям. Власть нічого не думає, не гадає, то хай хоч діти зроблять”, – каже пенсіонерка Любов Іванівна, біля обійстя якої кілька чималих вибоїн.
“Це центральна вулиця. Діти сюдою йдуть до школи. Ви ж бачите, в якому вона стані. А хлопці її відремонтують. Люди стараються їм помогти. Я оце встала у пів шостої, то хлопці вже роблять. Зварила їм кофе. Дівчата клубніки виносять, хтось компоту принесе, хто варениками нагодує”, – розповідає Наталія, яка саме нагодилася на толоку.
Новий закон
Востаннє асфальт тут частково латали чотири роки тому, пригадує сільський голова Володимир Міцук. Відтоді ями лише множилися. Зростала і кількість скарг на стан вулиці.
Служба автомобільних доріг Черкаської області, каже заступник начальника цього відомства Ігор Прядун, майже щомісяця додає проблемний шлях у плани для підрядної організації: облавтодору. Втім, ями не зникають, бо підрядник не має на цю роботу коштів. Гроші, які були на той час на рахунках підприємства, спрямували на важливіші траси з інтенсивним рухом, пояснює чиновник.
Донедавна сільрада не мала законних підстав вкладати в ремонт дороги обласного підпорядкування кошти зі свого бюджету. Тому в останньому зверненні до служби автодоріг сільські депутати пропонували передати шлях разом з усіма проблемами на баланс сільради.
Ситуацію може змінити закон, ухвалений 2 червня, згідно з яким місцева влада отримала право фінансувати облаштування доріг державного значення.
Сільрада відразу ж запланувала ремонт вулиці Незалежності на вересень цього року. Порахували: щоб надовго позбутися ям, потрібно 15-20 тонн асфальту, який коштує до 100 тис. грн.
Але, не сподіваючись на диво, молодь Білозір’я змінила ситуацію на власний розсуд. Сільські водії скоро зможуть відпочити від безкінечних ремонтів ходової. Принаймні до осені.
