Буцький каньйон (або Букський каньйон), утворений кам’янистими берегами річки Гірський Тікич, – перлина Черкащини та одне з найкрасивіших місцин Центральної України. Його ще називають “маленькою Швейцарією” та порівнюють зі скандинавським фіордом.
Він прекрасний будь-якої пори року. Про враження від Буцького каньйону в дощовий осінній день “Рідній Черкащині” розповіла черкаський фотограф Анна Алабіна:
“Останнім часом в мене все частіше складається враження, що більша частина нашого життя проминає в соціальних мережах. Мандрую світом, щось згадую, ділюся, пишу на своїй сторінці у FB. Кілька днів тому поділилася фотографією і пригадала чудову подорож до с. Розгирче Стрийського району Львівської області. А саме: печерний монастир, викутий у скелі. Це надзвичайне місце. Наступного дня на роботі засипали питаннями: “А де? А що? А поїхали кудись?!”.
“А поїхали!”. За 5 хвилин – дзвінок до водія, якого теж знайшла ще кілька років тому в інтернеті. І за кілька днів збираємо речі до Буцького каньйону. Камені, скелі, природа…
– Але буде дощ!
– Нічого. Їдемо!
… Страшна злива почалася ще на пів дорозі до каньйону. Коли ми приїхали на місце і ледь з’їхали на ногах у багні до води, дощ трохи заспокоївся.
…Злива швидко минула й можна було насолоджуватися природою. Захотілося усамітнення й тиші. Нас 14 осіб – усі близькі люди, та в такі моменти люблю бути одна. Та й зробити вдалий знімок мені допомагає перебування сам на сам із природою . Не минуло й півгодини, як знову задощило.
Та в останню хвилину, спустившися до річки, виявила легкі рухи – троє пухнастих, доволі вгодованих веселих цуценят вибігли мені назустріч. Їх колір – колір осіннього листя на тлі неприступних скель – дуже виділявся і був пронизаний якимось смутком серед цього сірого монотонного дощу. Їхній дім – нора між каміння. Скільки щирої радості я давно не зустрічала”.
