… За останні десятиліття фінішний відтин року змінився. Тепер він з першого свого дня офіційно розпочинає підготовку до останнього і схоже, що більше ніхто іншим не переймається. А раніше грудень вінчував черговий трудовий рік якоїсь -надцятої п’ятирічки, тому упродовж місяця колективи активно підтягували показники, а начальство їх підганяло. Про свято згадували мало не в його переддень, бігли по ялинку (хоч у Черкасах звичніше по сосонку), намагалися вихопити дефіцитні майонез, апельсини, цукерки в коробках. Ось тут іще одна відмінність: грошей вистачало усім і на все, але усього усім катастрофічно не вистачало…
Про особливості новорічних святкувань у Черкасах пише видання “Акцент”.
Свято трудових підсумків
Щоб проілюструвати ударні будні колишніх груднів, досить пригадати кілька фактів. 1959-го розпочалося будівництво драмтеатру, 1961-го відкрився планетарій, 1966-го на розі Леніна і Гоголя прийняв перших відвідувачів Будинок одягу, 1967-го дав тестову продукцію ЧШК. А якщо не відкривали, то хоча б анонсували: у грудні 1965-го черкащани дізналися про заплановане будівництво нового корпусу медучилища, а 1970-го — спорткомплексу біля Водопарку, теперішнього “Манежу”. Названі лише об’єкти, які ми сьогодні знаємо. А скільки їх було менших, “прохідних”!
Так, грудень вважався гарячим місяцем праці, план в СРСР — найперша справа. При цьому найвищих почестей удостоювалися робітники, яким до 31 числа вдавалося виконати його в рахунок наступного року або й двох. Передовикам присвячувалися новорічні номери газет. І десь там, у підвалі останньої шпальти, серед оголошень, які ще й рекламою не називалися, можна було розгледіти запрошення на міську ялинку “в товаристві Діда Мороза, Снігуроньки і Сніговика”. Тобто, теж ніби свято, але щоб ніхто не подумав, що рівноцінне річниці Жовтневої революції чи Першотравню.
З життя громадської ялинки
Наприкінці грудня 1965-го, тобто рівно 50 років тому, головну ялинку міста уперше встановили на новій Театральній площі. За розмірами, пишнотою та кількістю прикрас, тепер вона повністю відповідала рівню обласного центру. У наші дні ніби все як колись, але з ялинкою трапилася одна “концептуальна” зміна: початково вона була просто деревом, згодом її недоліки почали нівелювати прилаштуванням до неї інших, а тепер це конструктор з металевого каркасу та десятків маленьких ялинок.
А ось що важливо: раніше біля ялинки завжди стояли велетенські Дід Мороз і Снігуронька. Сфотографувати біля них дитину батьками вважалося справою обов’язковою… А коли ні театру, ні площі ще не було, черкаська ялинка стояла у сквері, на місці якого згодом звели обласне управління Держбанку. Була вона нижчою й скромнішою за оздобою, зате теж із бородатим дідуганом поруч.
Щодо “театральної”, то про її монтаж як зараз, так і раніше, газети обов’язково повідомляли. Єдина відмінність — нині її встановлюють на початку місяця, бо людям треба сповнитися передствятковим настроєм та витрачатися поступово, оскільки за раз нереально, а тоді й 30-го вважалося нормою.
Зате деревце й справді усім дарувало радість: свіже, вчасне та реально новорічне, а не нагадувальний символ наперед. Ну ось, типова картинка з 1977 року. 30 грудня, ранок. “Водій Петро Стеценко підігнав автомобіля з телескопічною вишкою. За хвилину працівники Зеленгоспу Михайло Приходько і Анатолій Бас вже працюють на висоті, прикрашаючи новорічне деревце, привезене з-під Сунок Смілянського району (заввиш 19 м). Вже восьму таку ялинку прикрашає робітниця Ніна Шраменко з чоловіком. Працівники підприємства “Міськсвітло“ подбали про красиву ілюмінацію новорічної красуні”.
Мороз і сонце грудня
Теперішнє новоріччя рідко тішить відповідною погодою. Приємним винятком стало останнє, коли на Головпоштамті висвічувало -13 С і лежав сніг. А так — то кваша, то сухо, то взагалі хоч на весняний пікнік рушай… Грудень різний, і це додає йому доречної передсвяткової таємничості. Звісно, хочеться сніжку та помірного морозу, та хіба тільки цього?
