Вийшла документальна картина польсько-українського виробництва про уманських євреїв, які приїжджають на могилу свого шанованого ребе.
“Дибук: сказання про мандрівну душу” Кшиштофа Копчинського це саме та картина, з якої стають зрозумілі суперечності всередині українського суспільства. Стрічка невипадково називається іменем неіснуючого персонажа єврейської міфології: “дибук” — це образ бродячого мерця. Все це робить картину безумовною подією сучасного документального мистецтва, пише meduza.
Стрічка перемогла на 55-му Краківському міжнародному кінофестивалі у червні цього року. У 85-хвилинній стрічці дія розгортається в Умані (Україна) – місці прощі хасидів і водночас майданчику поширення українського націоналізму.
Синопсис фільму:
Щороку тисячі хасидів із понад 70 країн світу приїжджають до України на свято Рош ха-Шана, щоб зустріти єврейський Новий рік біля могили свого духовного лідера Ребе Нахмана. Він заповідав, що кожен єврей, котрий молитиметься, танцюватиме і співатиме на його могилі під час Рош ха-Шана, спасеться. Ребе Нахман також закликав своїх послідовників розмовляти із Богом, неначе із найближчим другом, радісно й відверто. Хасиди ревно дотримуються заповітів свого цадика і натхненно та захоплено виконують усі обряди.
Натовпи хасидів, що прибувають до Умані, істотно поповнюють міську скарбницю, однак далеко не всі уманчани від цього в захваті. Члени націоналістичної партії «Свобода» виступають проти нашестя іноземців і звинувачують місцеву владу в тому, що вона запродалася хасидам. Великий християнський хрест, символ невдоволення свободівців, був поставлений на березі озера, де хасиди щороку здійснювали ритуальне омовіння.
Схоже, лише одного чоловіка не обходять релігійні, національні та економічні чвари. У Брацлаві просто й доволі бідно живе Володя, котрий доглядає єврейський цвинтар. Під його будинком розташовані давні підземні ходи, де Ребе Нахман диктував свої книжки улюбленому учневі Натану.
У підземних ходах, у закинутій синагозі, на цвинтарі, в повітрі цих міст поневіряється безліч душ померлих. Дибук – це неспокійна душа, що намагається звільнитися від тягаря земного існування. Якби дибуки могли говорити, що б вони розповіли?
