Найповніше видання творів відомого українського поета, літературознавця та перекладача Михайла Драй-Хмари презентували сьогодні в Черкаському національному університеті ім. Богдана Хмельницького. Збірка творів на 710 сторінок побачила світ у видавництві “Наукова думка”.
Упорядник видання – літературознавець, заступник директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Сергій Гальченко. Автори передмов – Іван Дзюба та Микола Томенко.
“Студентом 4 курсу Київського університету дізнався, що Михайло Драй-Хмара народився в моєму селі. Це стало моїм завданням – донести до односельців, черкащан, України цього геніального поета, повернути його з забуття”, – відзначив Микола Томенко.
Томенко нагадав, що в жовтня 2014 року до 125-річчя Драй-Хмари на його батьківщині в Малих Канівцях Чорнобаївського району було встановлено стелу. Трохи пізніше на будинку по вул. Садова 1/14 в Києві, де мешкав і творив поет до свого арешту, відкрили меморіальну дошку. Ці заходи відбулися за ініціативи та сприяння Фонду “Рідна країна”.
Сергій Гальченко зізнався – цим виданням втілилася в життя одна з його мрій із ушанування пам’яті й доробку українських неокласиків.
“13 років тому я видав у “Науковій думці” перше видання Драй-Хмари, але туди не увійшли всі його твори, – сказав Гальченко. – Презентоване сьогодні в Черкасах практично найповніше видання. Сюди увійшли поезії, поетичні переклади, літературознавчі праці, рецензії, матеріали наукової діяльності, щоденник 20-х років і листування Михайла Опанасовича”.
Наклад надійде до бібліотек, вишів, освітніх закладів Черкащини.
Михайло Драй-Хмара народився 10 жовтня 1889 року в селі Малі Канівці Чорнобаївського району. Репресований 1935-ого, помер Михайло Опанасович далеко від отчого дому – на Колимі у квітні 1939 року. Видатний український поет, літературознавець, учений-філолог, перекладач.
У своїй літературній діяльності Михайло Драй-Хмара належав до угруповання “неокласиків”, хоча до кінця не позбувся символістичних впливів. За життя Драй-Хмари вийшла друком лише одна книга поезій “Проростень” (1926). Дві інші (“Сонячні марші” та “Залізний обрій”) так і не побачили світу аж до 1969 року.
uk.wikipedia.org
Драй-Хмара знав 19 мов. Це майже всі слов’янські (адже його спеціалізацією як ученого було слов’янознавство): українська, російська, білоруська, польська, кашубська, чеська, сербська, хорватська, болгарська. Знав він низку давніх мов — старослов’янську, старогрецьку, латину, санскрит. Знав новітні європейські мови — румунську, французьку, німецьку, італійську, фінську. Останньою мовою, яку вивчав Михайло Панасович, стала англійська.
Як літературознавець, глибоко обізнаний із багатьма слов’янськими літературами, Драй-Хмара своїми розвідками добре прислужився розвиткові історико-порівняльного методу. Щоправда, йому вдалося видати лише монографію “Леся Українка” (1926).
1928 Михайло Драй-Хмара надрукував сонет “Лебеді” з присвятою своїм товаришам, де вжив вислів “гроно п’ятірне”: О гроно п’ятірне нездоланих співців,
крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,
що розбиває лід одчаю і зневіри.
Під “гроном п’ятірним” малися на увазі поети-неокласики — Максим Рильський, Микола Зеров, Павло Филипович, Освальд Бургардт (який друкувався під псевдонімом Юрій Клен) і сам Михайло Драй-Хмара. “Сонет Драй-Хмари, — писав у наші дні Іван Дзюба, — прозвучав як мужній голос на захист друзів — з вірою в чистоту, правоту і невмирущість їхнього естетичного ідеалу”.
Але саме з цього сонета почалися всі неприємності поета. Неприборканих співців більшовицька система не терпіла.
Вперше Київським відділом ДПУ (за звинуваченням в приналежності до контрреволюційної організації в Кам’янець-Подільському університеті) Михайла Драй-Хмару заарештовано 21 березня 1933 року. Однак тодішньому слідству забракло доказів, і невдовзі, 11 травня, його випустили із-за ґрат. Та тільки 16 липня 1934 року його справу, за № 3391 було припинено, і професор Драй-Хмара, нарешті, був звільнений від підписки про невиїзд.
Одначе повторного арешту лишилося чекати недовго. 5 вересня 1935 року було виписано ордер № 28 на арешт колишнього професора, а тоді рядового викладача української мови. Наступного дня оперуповноважені Сергієвський і Бондаренко арештували Драй-Хмару в його помешканні. Звинувачення стандартне: націоналістична контрреволюційна діяльність. Драй-Хмара вперто заперечував це. Тоді його справу під № 101 ЗО жовтня 1935 року з’єднали зі справою П. Филиповича під № 99, а 22 листопада справи П. Филиповича і М. Драй-Хмари були “підверстані” до справи № 1377 “Зерова і групи”. Проте й тут М. Драй-Хмара вперто заперечував свою приналежність до міфічної контрреволюційної організації, і слідчі змушені були знову повернутися до справи № 101.
Вона розглядалася 28 березня 1936 року в Москві на засіданні Особливої наради при НКВС СРСР під порядковим номером 88. Вирок лаконічний: “Драй-Хмара Михаил Афанасьевич – за к.-р. деятельность заключить в исправтрудлагерь сроком на пять лет, считая с 5.9.35 г.”. Так Драй-Хмара опинився на Колимі.
Тут постановою трійки УНКВС по Дальбуду від 27 травня 1938 року йому додають ще десять років за нібито участь в антирадянській організації і антирадянську пропаганду вже в таборі.
Як засвідчено в документах про реабілітацію, М. Драй-Хмара помер 19 січня 1939 року “від ослаблення серцевої діяльності”. Реабілітовано письменника після перевірки табірної справи в Магаданській області 28 листопада 1989 року.
За однією з версій, М. Драй-Хмара загинув, добровільно зголосившись стати на місце смертника під час чергового “вибіркового” розстрілу кожного п’ятого, рятуючи тим самим життя молодої людини…
