Розпорядження про внесення змін до розпорядження від 22 лютого “Про перейменування об’єктів топоніміки міста Черкаси”, який перейменовано 62 вулиці, підписав учора ввечері міський голова Анатолій Бондаренко.
Згідно документу, вулиця Конєва в Черкасах перейменовується на вулицю Олени Теліги.
Олена Теліга – українська поетеса, публіцист, літературний критик, діячка ОУН.
За даними істориків, 22 лютого 1942 р. Олену Телігу і її чоловіка Михайла та соратників німці розстріляли в Бабиному Яру. Однак у краєзнавця з с. Козацьке зі Звенигородщини Василя Шевчика – альтернативна версія. Посилаючись на листи партизанів, які в той час діяли у Звенигородському районі, Шевчик зазначає, що Теліга з чоловіком загинули на Черкащині в застінках НКВС – взимку 1944 року в підвалах Вільшанського цукрозаводу…
Ось що пише Шевчик:
“У моєму архіві зберігаються копії листів учасників партизанської групи на Звенигородщині часів Другої світової війни – Леоніда Середи і Юрія Сторчака, сина командира підпільників – священика Федора Олександровича Сторчака (1900 – 1971). У листах до друга Юрій Сторчак згадував, що до цієї антинімецької групи входили люди різних поглядів – комуністи Павло Дерев’янко, Микола Барабанов і Олександр Середа, колишній прапорщик Добровольчої армії Василь Смірнов, два священики та українські націоналісти Олена і Михайло Теліги, а також В. Шпак та юнаки Леонід Середа і Юрко Сторчак. У родині одного зі священиків (Максима Чорновола) у селі Єрки (селище міського типу Катеринопільського району Черкаської області. – прим.ред.), стверджував Юрій Сторчак, і жило подружжя Теліг.
Юрій Сторчак твердив, що влітку 1942 року він разом з Василем Смирновим перевіз Теліг до села Вербівки, де ними заопікувався його батько. Ось уривок з листа Юрія Федоровича Сторчака: “Група поєднала усіх людей, що були проти фашистів. До групи входили відома поетеса Олена Теліги та її чоловік Михайло, які були членами ОУН; Дерев’янко П. Ю., Барабанов М. П. і Середа О. В. були комуністами; Смірнов В. був з бувших – білогвардійський прапорщик, а мій батько (Сторчак Федір) і Чорновіл Максим – священики. Олена Теліга та її чоловік Михайло втекли з Києва тоді, коли почалися розстріли по місту та у Бабиному Яру.
Влітку 1942 року я і Смірнов перевезли Олегу Телігу і Михайла від Максима Чорновола із села Єрки на постійне проживання у Вербівку” [Лист Юрія Федоровича Сторчака, 1929 р. н., з м. Кременчук Полтавської області Леоніду Олександровичу Середі в с. Козацьке Звенигородського району Черкаської області від 2005 року].
Юрій Сторчак запевняє, що подружжя Теліг загинуло не від рук німців, а в застінках НКВД. Колишній партизан писав так: “У застінках НКВД загинули Олена Теліга і її чоловік Михайло (загинули вони в січні – лютому 1944 року в підвалах Вільшанського цукрозаводу, захоплені НКВД). Це рядом з Вербівкою, де вони жили… Членство в ОУН не прощалося…” [Лист Сторчака Ю. Ф. з біографією Федора Олександровича Сторчака Л. О. Середі в с. Козацьке Звенигородського району Черкаської області від 2005 року].
Спогади про Олену Телігу Юрій Сторчак опублікував у газеті “Перемога” (Кременчук) ще торік у травні”.
