Серед злочинів сталінського режиму масові репресії проти наукової інтелігенції України мали чи не найтрагічніші наслідки. Її знищення та переслідування деформувало розвиток українського суспільства, знизило культурний, освітній і моральний рівень, зумовило втрату багатьох напрямів наукової діяльності, зруйнувало наукові школи. Непоправного удару відчули навіть такі далекі від політики наукові напрямки як археологія, краєзнавство та етнографія.Український археолог Трохим Тесля міг стати вченим зі світовим ім’ям, принести велику користь науці та славу Україні, але жорстока доля обірвала його життя у самому розквіті.
Тесля Трохим Трохимович народився в 1903 році в с.Мошни Черкаського району Київської (тепер Черкаської) області. Батько Трохима був гарним майстром-каменярем, працював на будівництвах залізничних вокзалів.
У родині Теслів з десяти дітей Трохим був другою дитиною. В рідних Мошнах закінчив однокласне училище. Під час служби в Червоній Армії був секретарем політвідділу 23-ої стрілецької дивізії. Дуже хотів здобути освіту, тому після служби вступив до Харківського робітфаку. Саме під час навчання так захопився археологією, що вирішив присвятити науці своє життя.
Восени 1929 року Трохим Тесля вже як молодий археолог брав участь у розкопках Донецького городища на південно-західній околиці міста Харків, датованого Х-ХІІ ст. У 1930 році його призначили завідувачем відділом рабовласницького суспільства Харківського історичного музею. В 1931 році на базі Харківського археологічного музею розпочав роботу Український науково-дослідний інститут історії матеріальної культури. Трохим Трохимович вступив до аспірантури інституту на археологічний відділ. Під час навчання в аспірантурі брав участь у Дніпрогесівській археологічній експедиції.
Однією з перших найбільших новобудов першої п’ятирічки став Дніпробуд — спорудження Дніпровської гідроелектростанції з греблею біля Запоріжжя. Тому одночасно з прийняттям плану побудови Дніпрогесу виникло питання про необхідність організації археологічних розкопок у районі будівництва Дніпрельстану. На спільному засіданні РНК, Економічної Ради УРСР та Комітету сприяння Дніпробуду 17 лютого 1927 року було затверджено створення першої і, мабуть, найбільшої на новобудовах Дніпровської археологічної експедиції Наркомпросу України (ДАЕНКУ). Очолити її було запрошено видатного історика, археолога та етнографа, директора Дніпропетровського крайового історико-археологічного музею Дмитра Яворницького. В різні роки в складі експедиції працювало чимало знаних археологів, з якими довелося працювати і Трохиму Теслі.
Працюючи в Дніпрельстанівській експедиції протягом 1931-1932 років Трохим Трохимович досліджував палеолітичні пам’ятки на ділянці між Вовнігівським та Ненаситицьким порогами, в Кайстровій балці, б.Осокорова І (разом з І.Ф.Левицьким), Дубова (разом з Авраменко). Хоча перші згадки про знахідки палеолітичних знарядь на Порогах належать до 1888 року, відкриття Надпорозького палеоліту належить саме до 1931-го, коли у районі с.Петро-Свистуново у балках Кислій, Росохуватій, Голій Теслею було вилучено пізньопалеолітичні знаряддя і кістки викопних ссавців.
До наукового доробку Трохима Теслі належить детальне дослідження відкритої археологом А.В.Добровольським першої в Подніпров’ї мустьєрської стоянки в балці Сажавці, що на околиці Старих Кодаків. У 1934 році ним були відкриті окремі поховання кочівників у курганах на території будівництва Новомосковського жерстекотельного заводу на Дніпропетровщині.
В 1933 році після закінчення аспірантури Трохим Тесля блискуче захистив дисертацію (німецькою мовою) на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук та за направленням поїхав працювати науковим працівником до Дніпропетровського історичного музею. Тут працював з грудня 1933 року по травень 1934 року. На той час академік Д.І.Яворницький був в образливий спосіб знятий з посади директора Дніпропетровського музею і відсторонений від роботи з опрацювання матеріалів Дніпрогесівської експедиції.
Після арешту зник безслідно
1933 рік став трагічним не тільки для українського селянства, а й для української інтелігенції. В цей час почалася лiквiдацiя «ворожих» буржуазних археологiв, етнологiв, антропологiв. Після звинувачення комісією ЦК КП(б)У в 1932 році «Всеукраїнського музейного городка» в «українському націоналізмі», в 1933 за грати потрапив директор П.П.Курінний.
Наприкінці 1933-початку 1934 органами ДПУ УРСР сфальсифікована справа так званого «Російсько-українського фашистського блоку», який за версією слідства мав близько 40 осередків цієї організації в різних містах.
У цей тривожний період Трохим Тесля був переведений на роботу в Київ до заповідника «Всеукраїнський музейний городок» (ВМГ), що знаходився у Києво-Печерській лаврі, на посаду завідувача відділом Центрального історичного музею. Під час роботи у лаврі Трохим Трохимович брав участь у розкопках Десятинної церкви, протягом 1935-1937 років працював у російських музеях Москви та Ленінграда. Під час відряджень йому неодноразово пропонували залишитися у Російському музеї в Ленінграді.
Та уникнути репресій Трохиму Теслі не судилося — «Київський музейний городок» вважався одним із осередків групування «націоналістичних сил». 28 жовтня 1937 року військовий прокурор Київського військового округу видав постанову про арешт Трохима Трохимовича Теслі, а вже наступного дня його було заарештовано.
Після арешту довго ніхто не знав про долю нашого земляка. Видатний археолог Михайло Міллер, заступник Д.Яворницького в Дніпрогесівській експедиції (під час війни емігрував у Німеччину) в своїй праці, виданій у Мюнхені, лише згадував фахівця-археолога Трохима Теслю, який «…безслідно зник…», очевидно був репресований у 1930 роках. Лише через десятки років стала відомою трагічна доля Трохима Трохимовича.
Слід зауважити кілька характерних прийомів слідчих, які використовувалися для отримання фальсифікованих показів у найстрашніших злочинах. Вони чітко проглядаються у справі Трохима Теслі. Спочатку в арештованих бралися дані про колег по роботі та знайомих, а вже на наступному допиті всі вони перетворювалися в учасників контрреволюційної націоналістичної організації чи терористичної групи. Нерідко ці покази були заздалегідь підготовлені. Підписи ж вибивалися відомими способами.
Стосунки Яворницького й Трохима Теслі було розцінено як замасковану під наукову основу спільність контрреволюційних поглядів. У протоколі допиту записано, що Трохим Тесля ще до знайомства з Яворницьким, під час його навчання в аспірантурі Харківського інституту матеріальної культури, був вихований у націоналістичному дусі тим середовищем, в якому він знаходився. Особливо підкреслювалася роль колишнього ректора інституту, професора О.С.Федоровського, який «…всячески старался внедрять аспирантам националистические взгляды и возбуждать ненависть к Советской власти».
Сам Дмитро Яворницький ще з 1933 року перебував під тиском звинувачень у відкритій пропаганді фашистської теорії про чистоту раси, яку показував «…всячески идеализируя запорожское казачество». Крім того, Яворницький «… доходил до такой наглой клеветы на Советскую власть, что строительство Днепростроя… считал неуместным, так как при затоплении порогов, по его мнению, исчезнет и память о запорожском казачестве».
За матеріалами архівно-кримінальної справи, до антирадянської організації в Києві Тесля був залучений археологом Грінченком, який також «в прошлом ученик националиста — Эворницкого». До складу організації слідчі залучили «націоналістично настроєних працівників музею, а також завідуючого музейним відділом Совнаркому України Знойко». Основним завданням організації була «шкідницька діяльність по зриву музейної роботи».
Так діяла система обману
Слідчі довели свою справу до кінця. Постановою трійки Київського облуправління НКВС від 17 листопада 1937 року Трохим Трохимович Тесля засуджений до розстрілу. Вирок був виконаний 27 листопада 1937 року о 24 годині в Києві. Через деякий час дружині Вірі Іванівні повідомили, що Трохим Тесля був засуджений до 10 років таборів без права переписки. Незабаром дружина та дворічний син Юрій були змушені виїхати з Києва.
Лише у 1956 році після звернення дружини Трохима Теслі до Військової колегії Верховного суду СРСР та до Голови Президії Верховної Ради СРСР К.Є.Ворошилова з проханням повідомити про місцезнаходження її чоловіка, вивчивши справу та знаючи, що Тесля був засуджений до вищої міри покарання та розстріляний ще у 1937 році, але, керуючись вказівкою КДБ при СМ СРСР №106сс від 24 серпня 1955 року, слідчий КДБ написав у довідці про розгляд заяви «… считаю возможным объявить о том…», що Трохим Тесля помер 18 грудня 1942 року в таборах від туберкульозу горла.
У процесі реабілітації в 1955-1957 роках продовжувала діяти система брехні. В 1955 році за домовленістю з ЦК КПРС і прокуратурою, КДБ направила на місця інструкцію №106сс («совершенно секретно»), у якій зобов’язували сповіщати рідних страчених, що вони були засуджені до 10 років виправно-трудових таборів без права переписки і померли у місцях відбування покарання. Дата і причина смерті для довідок вибиралися довільно. Все це робилося для того, щоб замаскувати офіційну статистику розстрілів у 1937 році.
Визначенням військового трибуналу Київського округу від 12 жовтня 1956 року рішення трійки при Київському управлінні НКВС УРСР від 17 листопада 1937 року по справі Теслі відмінено і справа закрита за відсутністю доказів злочину.
Місце поховання Т.Теслі було знайдено лише після розкриття документів архівів СБУ щодо масових поховань у Биківні. З цих документів стало відомо, що з осені 1936 року Биківнянський ліс на північно-східній околиці Києва став «спецзоною для потреб НКВС».
