Денис Ратушний відомий у Черкасах як майстер оригінальної графіки й графіті. Його стріт-арт із молодим Шевченком, створений до 200-річчя поета, досі прикрашає стіну в районі бульвару Шевченка-вулиці Пастерівської. Ось уже півтора роки Денис живе в Китаї.
“Півтора роки тому я покинув один свій проект, розірвав стосунки з партнерами, з якими співпрацював у сфері малюнка, купив квиток в один кінець і полетів у Китай, – розповідає Денис Ратушний. – Чому все залишив? Не скажу, що не було натхнення вдома… Чіткої мети не було, коли летів у літаку, думав: побачу, як все складеться, може, просто подивлюся цікаві місця, отримаю натхнення, малюватиму, може, навіть виставлю роботи на виставці – і поїду далі”.
Спочатку Піднебесна виявилася справжнім стресом для Дениса: “Я був дуже ледачим, було важко прокидатися через забруднене повітря, не знав, куди піти, бо найголовніше в Китаї – це комунікація. А от спілкування було практично неможливим – вони майже не знають англійської, а я китайської”.
Але Денису пощастило. Якось гуляючи по Пекінському арт-району 798, він випадково зайшов у галерею. Власнику сподобалися два малюнки українця і він запропонував їх виставити в Exhibition for nominated young artists in Asia – найбільшій в Азії виставці молодих митців. “Тепер у цій крамниці ви можете купити оригінальні копії поп-арту Енді за $3500 чи просто мою картину”, – каже Денис.
У Китаї він повернувся до роботи над старим проектом – проілюстрував книгу віршів Марго Ормотцадце “Перша любов”.
Зараз черкащанин малює на іншому полотні – на людських тілах. У Піднебесній Денис освоїв мистецтво татуювання. У своїй неповторній манері художник створює нові й нові малюнки, переносячи враження від нової країни й людей у розписи на шкірі.
Ще одне захоплення Дениса Ратушного – моделінг. Каже, погоджується на модельні зйомки, бо це є шаном помандрувати більше Китаєм та поспілкуватися з людьми.
“Коли подзвонила Келлі (дівчина на фото зі мною), я не питав, куди їдемо та що за зйомка (це нормально, коли працюєш моделлю в Китаї). Знав тільки, що летіти буду в бік Юньнаню, а це означає смачний чай і тепло. Та й круто прилетіти із Пекіна, де -12º, в місто, де +17º, – згадує Денис про зйомки в Ліцзянгу (Lijiang), місто, яке називають „китайською Венецією”. – Зйомка була а-ля лав-сторі у красивих місцях – на полях між гір, коні, квіти, дім на березі озера, все дуже романтично. Емоції й рухи передалися так природньо, що, дивлюячись на фото, я навіть пам’ятаю, про що думав у момент зйомки. Через місяць отримав фото від Келлі і хороші новини, що це нова “візитівка” Ліцзянгу. Проект нещодавно запустили і нині просувають. Ось так доля дає і роботу, і мандрівки, і можливість засвітитися на “візитівці” одного з найпрекрасніших міст Китаю”.
У Піднебесній художник відшліфував власну філософію життя – йти вперед, насолоджуючись всім, що відбувається навкруги, неважливо – погане це чи хороше
“Завжди на хвилину зупиняйте час, аби зрозуміти, що ви зараз проживаєте цю реальність, що вам випав шанс бути і дихати”
А ще підготував цікавий, на його думку, матеріал – суміш трьох стилів графіки, який у формі виставки привезе у рідні краї.
“Годинник діда в усіх мандрівках завжди зі мною, як і в його молодості”
Повернення додому в Черкаси Денис поки що не планує. “Хочу прокинутися й зрозуміти – так, післязавтра летітиму до рідних. Скажу чесно, дуже хочеться відчути запах весни на батьківщині, ніщо не зрівняється із цим…”.
Фото надані героєм публікації
