tabloid.pravda.com.ua
Під час засідань парламенту за період від початку набуття депутатських повноважень (з 27 листопада 2014 року по 22 квітня 2016 року), черкаські нардепи виступили 100 разів. Із них, 89 – це сутнісні виступи: такі, що не стосуються передачі слова іншому депутатові. Рекордсменом серед черкаських спікерів є Антон Яценко, в якого на рахунку 36 сутнісних виступів. Жодного немає лише у Володимира Зубика, повідомляє ГМ “Опора”.
По одному виступу у Олега Петренка (194 округ) та Геннадія Бобова (196 округ). Так, останній говорить про потенційного очільника Міністерства аграрної політики та продовольства України, а Олег Петренко про доопрацювання Проекту Закону щодо уточнення сфери застосування та удосконалення окремих положень передачі гуртожитків у власність територіальних громад і забезпечення реалізації житлових прав законними мешканцями гуртожитків.
«Я мало виступаю з двох причин. Перша – інколи, все, що відбувається в залі доходить до абсурду. Наприклад, розглядається якийсь законопроект, за який всі готові проголосувати. Але півгодини депутати розповідають, що вони його підтримують. Це – робота на камери, – пояснює Олег Петренко. – Навіть ті депутати, які записуються виступити проти законопроекту, все-рівно виступають за. Жодних дискусій немає. Протягом цього часу можна було б розглянути ще кілька законопроектів. Друга причина – я де-юре працюю у фракції БПП, але де-факто «БПП-шника» з мене не вийшло. Моя риторика зовсім не відповідає позиції фракції. Окрім цього, отримати слово у Раді – це ціла наука».
Щодо інших депутатів, то у Владислава Голуба (197 округ) 20 виступів (18 з місця та два з трибуни), з них – 14 сутнісних; у Сергія Рудика (198 округ) – 23 виступи (8 з місця та 15 з трибуни), з них – 22 сутнісних; у Валентина Ничипоренка (199 округ) – 16 виступів (4 з місця та 12 з трибуни), з них – 15 сутнісних та у Антона Яценка (200 округ) – 39 виступів (22 з місця та 17 з трибуни), з них – 36 сутнісних.
«Однією з важливих задач парламенту є побудова політичного та фахового діалогу щодо важливих викликів для суспільства. Народні депутати шляхом публічного і змагального обговорення проблем, з одного боку, формують конкурентні умови для прийняття ефективного рішення з їх вирішення. З іншого, мобілізують увагу суспільства до важливих питань, активізують експертне середовище до участі в підготовці якісних парламентських рішень. Можна сказати, що для парламенту важливі не лише результати, а й необхідно забезпечити якісний процес. Суспільство має бути переконано, що депутати займаються дійсно актуальними проблемами, а їх рішення є обґрунтованими. Публічний обмін позицій між народними депутатами, депутатськими фракціями є також своєрідним запобіжником від кулуарності та корупції. Якщо позиція попередньо висловлена, то її можна проконтролювати. Якщо ж ні, то результативне голосування депутата за конкретний проект рішення важко інтерпретувати. Чи змінював він позицію, як він брав на себе відповідальність перед виборцями щодо власного ставлення до розв’язання конкретної проблеми? Усе це просто невідомо. І важливо сказати, що «мовчання» депутатів на фоні розгортання актуальних для процесів дійсно свідчить про його намагання «бути відкритим» до політичних домовленостей, не маючи публічних зобов’язань перед виборцями. Безумовно, публічна позиція висловлюється депутатом не лише на пленарних засіданнях, а й в комітетах, ЗМІ, під час зустрічей. Але повне ігнорування виступів в парламенті депутатом надає підстави для того, щоб зацікавитися його політичними намірами, наявністю чи відсутністю тіньового лобізму з його боку», – говорить аналітик Громадянської мережі ОПОРА Олександр Клюжев.
Зауважимо, що згідно зі ст. 11 ЗУ «Про статус народного депутат» народний депутат має право виступати із законодавчою ініціативою у Верховній Раді України; виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування; брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданні; висловлювати свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні тощо.
