“Коли ти стаєш мамою, дуже багато місць закривають свідомо чи несвідомо свої двері для тебе, – пише у своїй статті на “УП. Життя” Ольга Мирцало. – Так, я розумію, що потрібно стукати, щоб тобі відкрили. І я стукаю. Але є заклади, які щільно зачиняють перед тобою двері. Це неприємно. І страшно. Україна і суспільство не можуть собі дозволити не рахуватися із дітьми. Тому що це, без перебільшення, наше майбутнє”.
Матеріал жінки – про дискримінацію за ознаками материнства. Вона, як мати однорічного сина, мала з цим проблему в Україні – жінку виганяли з кінотеатру, коли вона намагалася погодувати голодного сина грудьми, не пускали у філармонію.
Ілюстрацією до матеріалу Ольги Мирцало є фото з черкаського магазину взуття, яке зробила мама, що має маленьку дитину. “Вхід до торгової зони з дитячими візочками заборонено!”, – повідомляє плакат біля входу у крамницю.
“Я не можу з впевненістю сказати, що в Україні є соціальна політика до батьків з дітьми й до дітей, – пише автор статті. – Ті гроші, які виділяються на народження дитини, – це радше відкуп від проблем, з якими бідна мама стикатиметься.
Як на мене, окрім соціальних виплат, важливо говорити про дружній простір до батьків з малолітніми дітьми. З іншими мамами маю можливість спілкуватися хіба що в парку. Коли заходжу в кафе, то часто я єдина мама з візочком. Винні у цьому і архітектурні перешкоди, і неможливість перепеленати дитину, даруйте, змінити памперс, і нагодувати немовля”.