Ці дві події фактично збіглися у часі… Через зарості тростини і трясовину боліт межиріччя близькосхідних річок Тигр і Євфрат, де все кишіло зміями і отруйними комахами, повільно брела змучена експедиція німецьких археологів. Навіть ті з нащадків тевтонів, що носили пенсне і мали купу наукових титулів, були озброєні – пам’ятали про те, як кілька років тому бедуїни винищили тут археологів-американців, котрі теж шукали руїни стародавнього загадкового Шумеру…
У той же час в Україні, в маленькому містечку з 5-тисячним населенням відбувалися менш загадкові та не менш драматичні події – у Жашкові одне за одним спалахнули два повстання. Спочатку підняли бунт рекрути, що не хотіли йти служити до армії Російської імперії, яка воювала з Японією, а потім у місті виникло ще серйозніше заворушення, яке розпочали робітники цукрозаводу.
У бездарних імперських війнах, малих зарплатах і нікчемному медичному обслуговуванні звинувачували царя, поміщиків і… як завжди – євреїв. Можливо, тому що погромники і революціонери 1905 року намагалися за рахунок останніх зробити свої біди меншими, а кишені – повнішими. До Жашкова з Києва прибули кінні драгуни – нагайки і арешт 17 призвідників утихомирили бунтівників, але лише на деякий час.
Сім’я жашківського побожного єврея Крамера хоч і любила рідне містечко, та постановила не чекати ще більших напастей (і це було мудро, бо попереду ще був “великий” Жовтень) – виїхала до Америки. Разом з родиною емігрував і 8-річний Сімха Ной Крамер, хлопчак з двома іменами, перше з яких означало радість, а друге – дане на честь біблійного Ноя.
Після Жашкова, де найбільшими підприємствами були цукрозавод, кілька маслоробень та шість млинів, хлопця вразила індустріальна Америка. Та тут йому судилося знайти себе не в промисловості – Крамер став найвідомішим у світі шумерологом, знавцем і дешифрувальником письмен цієї найдавнішої цивілізації, яка виникла в другій половині IV тисячоліття до нашої ери в Південній Месопотамії – старшої від цивілізацій Єгипту, Риму й Греції.
Коли Сімха Ной ще тільки вперше захоплено розглядав пейзажі своєї нової американської батьківщини, німецька експедиція на Близькому Сході вже заготовила для нього роботу на роки наперед: біля селища Фара було знайдено цілу бібліотеку глиняних табличок з шумерським клинописом…
У США Сімха Ной спробував різного хліба: закінчив школу педагогіки у Філадельфії, був письменником, бізнесменом… У 30 років став студентом Східного відділення університету Пенсильванії. І тільки у 38 років став шумерологом – тільки тепер він отримав славу, визнання і гроші, став професором університетів у Чикаго, Філадельфії і навіть у Стамбулі, побував у наукових експедиціях в Іраку, Туреччині, Ірані, іноді збираючи уламки однієї глиняної таблички на різних континентах… Вивчав пам’ятки епохи Шумеру і в наукових подорожах Європою, зокрема в музеях СРСР, не менш закритого в той час для американців, аніж таємниці стародавніх письмен.
Сімха Ной Крамер помер у листопаді 1990-го, у віці 93 років. Живими залишилися його твори й дослідження про Шумер. Саме професор Крамер дав перелік того, в чому шумери були першовідкривачами: перші колесо і гончарний круг, перший двопалатний парламент, перші школи, перші історики, перша збірка приказок і афоризмів, перші літературні дебати, перший книжковий каталог, перші гроші (срібні злитки-шекелі), перші податки, перші закони і перші соціальні реформи та медицина…
Клинопис шумерів, який археологи різних часів називали то звичайним орнаментом, то навіть слідами птахів на мокрій глині, у розшифруванні Крамера дав світові безліч цікавої інформації про цивілізацію, дивовижні храми-зиккурати якої стали прототипом біблійної історії про Вавилонську вежу, а специфічні традиції для жінок слугували поясненням тих самих вавилонських гріхів.
Шумери були впевнені у тому, що люди – істоти, виліплені богами з глини і мають заздалегідь визначену долю. Та це не заважало їм розробити надточні астрономічні дослідження. Перший сонячно-місячний календар було створено в шумерському місті Ніппур – ще в 3760 році до Різдва Христового. Шумери нарахували і 12 місяців, і добу ділили на 24 години. Поняття зодіаку з’явилося теж у Шумері, як і поділ кола на 360 градусів… Окрім традиційного переліку богів, поклонялися Священній Корові, у храмах серед жертвоприношень обов’язково були вино, молоко та масло, а священними предметами вважалися кубок, домашнє вогнище і… маслобійка.
Дослідники з особливо буйною фантазією знаходили у давньошумерських малюнках навіть обриси космічного корабля, а в текстах – пророцтва про дату кінця світу. Та одне відомо точно: шумери знали абсолютно всі планети Сонячної системи і їх розташування на небосхилі, але окрім нині відомих називали ще одну (за їхніми віруваннями не безлюдну) планету, яка з’являється один раз на 3600 років. А нинішні вчені твердять: на рух комети Галлея, від якої земляни очікують неприємностей, впливає якась невидима з Землі планета…
Саме шумери назвали “нещасними” число 13 і суботу та радили в ці дні молитися, щоб уникнути нещасть. Саме так у нинішньому Ізраїлі на тому ж Близькому Сході й чинять. У сучасному Іраку були багаті музейні колекції часів Шумеру – вони серйозно постраждали під час двох військових операцій США. Є і в Ірані пам’ятки цієї епохи, найголовніша з яких – гробниця царя Вавилону, Шумеру й Аккади, Великого Кіра, який написав першу “Декларацію прав людини” на глиняному циліндрі, де, зокрема, сказано: “Люди можуть сповідувати будь-яку релігію на свій розсуд, а також обирати собі професію, за умови, що вони не порушують права інших людей”.Частина ісламських екстремістів в Ірані, натхненна прикладом афганських талібів, які свого часу знесли найбільші в світі статуї Будди, як символ чужої релігії, вимагають зруйнування гробниці Кіра…
Після того, як лицарі середньовічного ордену тамплієрів використали в іконографії та геральдиці велику кількість шумерських символів, один з їхніх символів – пентаграму почали використовувати у чорній магії. Можливо, тому що пентаграма була символом царів Шумеру, яких вважали наділеними здібностями магів. Тому символ, який багато хто називає сатанинським, є на зображеннях тамплієрів із сюжетами містерії Грааля і Ренн-ле-Шато. А хрест Святого Лоррена – символ тамплієрів, князів анжуйських і французьких націоналістів так само був ще на глиняних табличках царів Шумеру…
Загадок залишається багато, та підказати ключ до їх розгадки нікому – науковці вважають, що після жашківчанина Крамера ніхто так і не досягнув його вершин у пізнанні письма шумерів…
