Боривітер полює над дамбою. Фото Миколи Борисенка
У дохристиянські часи 30 листопада наші пращури відзначали свято Калити. Ці дні вважалися найкоротшими перед зимовим Сонцестоянням, а калита – пісний корж, якраз і була символом сонця. Її прив’язували до сволока і парубки, проїжджаючи на коцюбі під калитою, повинні були її відкусити, при цьому їх намагалися розсмішити і не дати вкусити коржа. Зрозуміло, зменшення калити символізувало зменшення світлового дня. Також проти ночі 1-го грудня молодь ходила до річок слухати Воду: тиха воді віщувала добру теплу зиму, бурхлива – холоди, буревії, й завірюхи.
У народі 30-го листопада підмічали: «Яка погода цього дня — такою буде й зима».
За церковним календарем 30 листопада вшановували святого Григорія чудотворця, преподобного Никона, преподобного Лазаря іконописця, мученика Гоброна – у святому хрещенні Михайла і з ним 133-ох воїнів.
Іменинники 30 листопада:
Григорії, Никони, Лазари і Михайли
