Наталка Діденко – відома в Україні синоптик і ведуча прогнозів погоди на Еспресо.ТВ сьогодні, у Всесвітній день метеоролога, поділилася своїми спогадами про студентську практику, яку проходила у Канівському заповіднику на Черкащині.
facebook.com/tala.didenko
“Це – метеостанція у Каневі. А точніше, на території Канівського заповідника, де я багато років тому проходила одну з найкрутіших студентських практик, – прокоментувала Діденко оприлюднену у своєму фейсбуку минулррічну фотографію. – І якраз оті всі прилади на метеостанції мене цікавили тоді найменше. Найцікавішим було студентське життя, практики, пов’язані із природою, атмосферою та ландшафтами.
… Там стільки всього було, що варто колись це все пригадати. Але поки що я пригадую лише красиве і древнє місце, де ми вчилися, купалися вночі, тікали вночі на Дніпро і стрибали з другого поверху і я зчесала коліно і потім ходила з жахливим місивом зеленки та рани, і як молоденький викладач з ботаніки по кличці Мичкуватий прийняв без завдань у мене залік, бо не зміг дивитися на моє коліно, а ми прийшли на залік у коротких шортах, і курили тоді, як собаки, пили вино, грали цілу ніч в карти, читали безтямно все підряд, пригадую, як ми ложками вночі викопали на чужому городі пару кущів картоплі, зварили її в трьохлітровій банці кип’ятильником і після цієї банки на компанію почували себе, як після райської трапези. Ми навіть говорити від щастя не могли. Бо нас місяць мордували сірими макаронами. І я не пам’ятаю особливо нічого більш фантастичного на смак, як та картопля.
І як ховалися по шафах вранці, щоб не йти зарядку, але нас все одно фізрук Виставкін (відомий коментатор і спортсмен тоді в минулому) виганяв на дніпровський пісочок. І ми, дурні, не розуміли, яке це щастя – вранці стояти на дніпровському пісочку, перед тобою Дніпро, навколо верболози, пливе тихо човен, за тобою – Батько Тарас височіє, літо, краса і тобі 20 років.
Цей маленький спогад – мініатюрний, можна сказати, мікроскопічний слайд моєї найкращої в світі професії.
І скільки потім всього було саме в цій професії, і скільки всього класного є, і скільки ще буде, цікавих, несподіваних, нових, а, головне, потрібних відкриттів. І для себе, і для людей.
Бо вона щодня інша, щодня нова, щодня цікава, щодня передбачена і щодня непередбачувана.
Моя Погода.
Усіх вітаю із 23 березня, Всесвітнім днем метеоролога!”.
