У підручниках історії України можна знайти безліч цікавих і незвичайних фактів з життя окремих видатних особистостей. Гетьмани Сагайдачний і Хмельницький були одними з найбагатших людей свого часу. Сам шведський король позичав грошей у Івана Мазепи! А якщо повернути зараз гроші гетьмана Павла Полуботка з англійського банку громадянам України, то на кожного жителя припало б аж по цілих 38 кг золота!..
1. Скарби гетьмана Павла Полуботка
Першими в імпровізованому рейтингу незнайдених скарбів України є золото Полуботка. Замучений Петром І у Петропавлівській фортеці, гетьман Полуботок був досить багатою людиною.
Але коли влада прийшла конфісковувати його майно, то не знайшли жодної цінної речі! Документи свідчать, що передбачивши розв’язку, гетьман переправив велику частину своїх багатств в Англію, аповівши повернути їх незалежній Україні чи своїм нащадкам. 1720 року син гетьмана Яків за батьковим розпорядженням поклав на рахунок лондонського “Банку Ост-Індійської компанії” барильце золота. До Росії це золото спробували повернути кілька царів, починаючи від Петра I, а від середини XIX сторіччя претензії на скарб гетьмана стали заявляти його нащадки. У 1908 р. 350 його нащадків провели з’їзд у місті Стародубі, відправивши до лондонського банку 25 представників з вимогами повернути відсотки, які набігли за 200 років розмірі 213 млн карбованців. У середині 1950-х рр. розшуком скарбу Полуботка зайнялась Ін’юрколегія СРСР, а від 1991 р. — влада незалежної України. Нині мова йде вже про суму на внеску Полуботка в 16 млрд фунтів стерлінгів. Однак службовці банку, спадкоємця “Банку Ост-Індійської компанії”, донині ігнорують усі запити, посилаючись на таємницю вкладу та відсутність у претендентів необхідних паперів, що підтвердили б їхні права.
Учені припускають, що декілька частин від скарбів залишилися в Україні. Вважають, що ті досі заховані десь в околицях Глухова на Чернігівщині – колишній резиденції Полуботка.
2. Скарби гетьмана Петра Сагайдачного
Петро Конашевич-Сагайдачний – один із найвизначніших гетьманів України, полководець, політик, дипломат і меценат. Удача завжди була поруч із ним. Практично всі його походи закінчувалися успіхом. А ще він був ще й одним з найбагатших людей того часу. Вже перший морський похід Сагайдачного в 1606 році зробив його багатим. Одних тільки грошей було зібрано близько 180 тисяч злотих, не кажучи вже про незліченній кількості тюків товарів, вивезених від турків..
Життя Сагайдачного було повне несподіванок і сюрпризів долі, але вважають, що незліченні багатства залишилися після його смерті… На жаль, документальних джерел про те, кому дісталися скарби Сагайдачного після його смерті не виявлено. Кажуть, що 10 тонн гетьманських скарбів, у тому числі золота, срібла та зброї, заховані десь серед руїн в Ольвії (нинішнє село Парутине на Миколаївщині).
3. Бібліотека Ярослава Мудрого
У чому ж загадка Ярослава Мудрого? Згідно одним джерел, бібліотека налічувала “незчисленну кількість” книг. Князь Ярослав любив читати. До того ж практично всі подарунки тих часів, крім усього іншого, включали розкішні рукописні книги зі всієї Європи. Книгозбірня містилася в Софійському соборі й налічувала понад 950 томів.Факт того, що перша рукописна бібліотека Київської Русі згоріла під час татаро-монгольської навали, не підтверджений.
Одні вважають, що частина її книг напередодні монголо-татарської навали розійшлася по бібліотеках різних соборів і монастирів, а решта загинула 1240 року при спаленні Києва. Інші сподіваються, що книги вдалося сховати десь у київських, а то навіть і прикиївських підземеллях. Можливо, якісь книжки із Софії були переміщені в Києво-Печерський монастир. Павло Алеппський 1653 року писав, що в Києво-Печерському монастирі є прекрасне книгосховище з безліччю дорогих книг, у тому числі й пергаментних, яким не менше 500 років.
Проте бібліотека Києво-Печерського монастиря згоріла 1718 року, і визначити, які книжки із Софійського собору були в ній, вже неможливо. Прихильники однієї з версій впевнені, що книги досі таяться в подзмеллях Межигірського монастиря під суворою обітницею мовчання. До того ж, враховуючи особливу сприятливу атмосферу київських печер, можна тільки здогадуватися в якому відмінному стані дійшли книги до наших часів.
4. Клейноди Данила Галицького
Скіпетр, держава і корона короля Русі Данила ставали неодноразово об’єктами обговорення у ЗМІ. Корону, скіпетр і державу йому привіз у грудні 1253 року посланець Папи Римського Інокентія ІV абат Опізо. Дорогою абат оприлюднив папську буллу, яка закликала володарів Чехії, Моравії, Сербії, Помор”я та Пруссії до хрестового походу під проводом князя Данила Галицького проти монголів.
Данилова корона до Першої світової війни зберігалася у греко-католицькому кафедральному соборі Святого Івана Хрестителя у Перемишлі й була перероблена на митру місцевого єпископа. Відступаючи, 1915-го російська армія вивезла її звідти до Москви. 1922-го завдяки зусиллям українського каноніка Гриника і втручанню Ліги Націй корону повернули до Перемишля. Із початком Другої світової війни єпископ Перемиський Йосафат Коциловський розпорядився зняти з митри золото й діаманти та закопати їх у підвалі єпископського будинку. Можна лише гадати, де нині сама корона Данила Галицького — у Варшаві, Москві, Ватикані чи США.
5. Скарби гетьмана Богдана Хмельницького
Ореолом таємничості вкрита постать Богдана в українській історії. Багато чого досі оповите таємницею в його біографії.
Удача сприяла йому на всьому шляху. Тисячі таллерів, припасів і товарів звозили з різних міст для Хмельницького. Величезні цінності з численних шляхетських маєтків і замків прямували в Київ, Чигирин і в Суботів, садибу гетьмана.
Цікава історія з його дружиною Мотроною. Колишня дружина підстарости Чаплинського схоже і далі підтримувала контакти з колишнім. Так, у 1651 році було перехоплено лист, в якому Данило Чаплинський радив закопати Мотроні всі гетьманські скарби, а самого Хмельницького отруїти. Як би там не було, але частину скарбів вона все ж приховала. Успішно вивідавши, де Мотрона сховала скарби чоловіка, її і ще кількох поплічників поквапливо стратили. Але все ж багато хто вважає, що хитра жінка залишила про запас для себе кілька діжок золота, сподіваючись на милість Хмельницького…
Багато істориків сходяться на думці про те, що скарби Хмельницького сховано в підземеллях Чигиринської фортеці. А враховуючи той факт, що в 1678 році вона була підірвана (тобто всього через 20 років після смерті гетьмана), лишається надія, що шукачі скарбів не встигли дістатися до головної скарбниці великого Гетьмана …
6. Мільйони Фальц-Фейна
Фальц-Фейни — нащадки німецьких колоністів, великі землевласники у Таврійській губернії. Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн у 1883 році заснував заповідник Асканія-Нова. У напівпустому степу виростив сад, організував зоопарк, акліматизував десятки видів диких тварин і птахів, звезених з усіх континентів планети. Це був перший не лише на території Російської імперії, але й у світі екологічний заповідник. Учений врятував від вимирання дикого коня Пржевальського й дуже жалкував, що не встиг продовжити життя іншому виду диких коней – тарпанам. Він вивчав біловезьких зубрів й сприяв збереженню цього виду тварин, що потребують захисту. 1890 року – відкрив двері крупний краєзнавчий музей. В “Асканії-Нова” була багата бібліотека. Фактично Ф.Фальц-Фейн створив у Херсонському степу науковий інститут, який займався вивченням та збереженням природи краю. Сюди приїздили відомі вчені, тут проводилися наукові зібрання.
Спадкоємець роду барон Едуард Олександрович Фальц-Фейн мешкає у князівстві Ліхтенштейн. Багато уваги приділяє меценатству, зокрема поверненню культурних цінностей у країни, звідки вони колись були вивезені. Його діяльність торкнулася й України: на кошти Едуарда фон Фальц-Фейна побудована церква в Гаврилівці, колишньому маєтку батьків; виділив кошти на реставрацію садиби Фальц-Фейн в “Асканії-Новій” та став одним із засновників Фонду “Асканія-Нова”; передав НАН України бібліотеку Сержа Лифаря.
У маєтку родини зберігалося багато коштів. Історія говорить, що скарби, які ще за тиждень до подій 1918 року зберігалися в підвалах будинку, таємниче зникли з приходом революціонерів.
7. Скарби Івана Мазепи
Останньою, але однією з найбільш неоднозначних в списку легендарних скарбів України виступає фігура гетьмана Івана Мазепи. Москва досі вважає його зрадником, українці називають героєм, а в Швеції до сьогодні святкують
річницю Мазепи. Мазепа залишився в історії України і всієї Європи легендарною особистістю. До того ж ще й казково багатою.
Лише приблизно можна судити про скарби Івана Мазепи. Сам шведський король позичав гроші у великого гетьмана (близько 240 тис. тайлерів). Існує маса документальних джерел про подарунки Івану Мазепі. Це десятки великих золотих і срібних предметів, захованих у різних сховках Молдови та України. Що казати, якщо тільки в одній похідній скарбниці гетьмана після його смерті залишилося близько 160 тис. червінців золотом, не кажучи вже про срібло ..
Невідома доля і ордена Андрія Первозванного, подарованого Мазепі Петром І ще в 1700 році. Цей орден вважався найвищою нагородою тих часів. Знаменно, що Гетьман став другим, хто його отримав. (При тому, що сам Петро отримав його лише шостим). Вже під час перебування Мазепи у Молдові достовірно було відомо, що ордена у нього вже не було. Куди ж пропав настільки безцінний експонат, вартість якого зараз могла б оцінюватися у сотні тисяч доларів?
Усього за своє життя Мазепа отримав не один орден, але, що важливо, жодного з них так і не було виявлено …
Існує більше п’яти версій того, де ж можуть ховатися знамениті скарби Івана Мазепи.
1) Багато науковців сходяться на версії того, що скарби досі ховаються в підземеллях гетьманської резиденції в Батурині. Так це чи ні, але батуринські підземелля так і залишаються практично не дослідженими.
2) За своє життя у Мазепи було декілька резиденцій в Україні. Одна з них – його заміська резиденція з замком на високому березі Сейму (зараз це село Гончарівка, поблизу дороги на Конотоп). Цікаво, що саме ця резиденція дуже посилено охоронялася навіть у часи відсутності гетьмана ..
3) Можливою схованкою Мазепи деякі історики вважають ще один його замок. Поблизу хутора Поросючка був навіть створений штучний насипний острів, обнесений широкими ровами і сполучений пізніше з водами Бахмача.
4) Існує історія про те, що після розгрому шведів під Полтавою, гетьман втратив більшу частину своїх скарбів при переправі через Дніпро поблизу Переволочни. Навіть доля Карла XII висіла тоді на волосині, що говорити про долю втрачених багатств. У роботах історика Яворницького згадується, що саме під час цієї переправи гетьман втратив “майже три частки того багатства”.
5) В якості продовження попередньої історії деякі історики стверджують, що Мазепа розумів, що переправити поспіхом скарби через річку не є можливим. Тому ліс, в околицях села Великі Будищі, частина істориків і вважає головною схованкою зі скарбами Мазепи.
Підготовлено за матеріалами vsviti.com.ua/2013/07/7-najbilsh-lehendarnyh-neznajdenyh-skarbiv-ukrajiny
