Щороку через тиждень після Трійці починається Петрівський піст, який закінчиться на свято апостолів Петра і Павла 12 липня.
Традиція дотримання цього посту відома з далеких часів християнства.
Петрівка – піст не дуже суворий, дозволялося вживати рибу, адже святі апостоли були рибалками.
У деяких місцях день Петра вважався святом рибалок, тому що апостол Петро всюди відомий як покровитель рибного промислу. Раніше рибалки молилися йому, відправляли молебні, всією громадою збирали на свічку, яку ставили в церкві перед іконою Петра.
Петрівка – це також гаряча пора літньої праці, коли найдовші дні й найкоротші ночі. Перший день Петрівки вважався початком косовиці сіна. У Петрівку дівчата білили полотно й прядиво, а молодиці тіпали коноплі на сорочки.
Оскільки на Петрівку випадала середина літа – апогей розквіту природи, початок нового врожаю, пора літнього сонцестояння – то не дивно, що період цей був багатий і на обрядовість.
Саме під час Петрового посту весна переходила в літо, сонце повертало на зиму, тож відомі календарні звичаї та обряди весняно-літнього циклу – проводи русалок, похорони Ярила, або Кострубонька (у понеділок, перший день Петрового посту), Івана Купала, день св. Петра (обряд вільхи й дуба, пошанування дерев і пастуші обряди на полонині), косовиця, зажинки тощо.
Після Петра у багатьох регіонах України розпочиналися жнива, тому давнє прислів’я й каже, що “святий Петро жито зажинає”.