Велопатруль діє уже в понад 10 містах України. Основна місія його учасників – допомагати жінкам дістатися додому у вечірній час, запобігаючи нападам на них.
Видання НародUA поспілкувалося з координатором черкаського Велопатруля, психологом Олегом Кулаковським. За його словами, у Черкасах уже працюють 9 активістів Велопатруля. За весь час свого існування волонтери допомогли більше 30 жінкам. Крім того, в планах черкаського Велопатруля – допомагати пенсіонерам. Не лише безпечно добиратися додому, але й у доставці продуктів, ліків і так далі.
За словами Кулаковського, заснував цей волонтерський рух у Черкасах Олексій Хоруженко. Після того, як виникла небезпека для країни у зв’язку з агресією Росії та діяльністю терористів на Сході, він добровольцем пішов служити в армію. І доручив Олегу координувати черкаський Велопатруль.
“Одні люди займаються дитячими будинками, інші – ще чимось, а ми вирішили так допомогти людям. Тому що іноді жінок грабують чи гвалтують. Ми вирішили виправляти ситуацію, як можемо. У нас зараз 9 людей, які активно займаються цією справою. Це молоді люди. Деякі ще вчаться, деякі працюють. Наймолодшому – десь 19 років. Найстаршому – 27, – розповідає Кулаковський. – Використовуємо свої велосипеди. Починаємо патрулювати з часу, коли темніє. У нас у група в соціальних мережах. Там знаходяться фото кожного активіста. Можна побачити наших людей і райони, де вони живуть. Є телефони активістів і інформація про них. Якщо дівчина знає, що пізно буде повертатись додому, то вибирає активіста, дзвонить йому і домовляється, щоб він її проводив додому. Вона іде пішки і він поруч іде з велосипедом… Хоча громадський транспорт ще ходить, але все одно, коли людина вийшла з тої ж маршрутки, то не знає, що може її чекати. Частота патрулювання залежить від заявок, які до нас надходять. Буває, в тиждень дві людини проводимо, буває – 5, буває – сім. Щодо клієнтів, то це переважно жінки від 18 до 30 років. Часом вони з роботи повертаються, інколи – гуляли в парку. Різні ситуації бувають”.
Координатор черкаського велопатруля каже, що рух постійно набирає нових “велолицарів”, які хочуть на добровільних началах допомагати людям:
“За весь час нашої діяльності не було ніяких інцидентів. Ніхто не нападав, ніхто не скаржився. Є уже навіть постійні клієнти. У нас є свої закони. Перше – людині, яка хоче стати активістом, має виповнитися 18 років. Друге – активіст повинен мати велосипед. Третє правило – це бажання. Четверте – активісти не можуть чіплятися до дівчат, яких вони проводять. Щоб до нас потрапити, людина проходить серйозну співбесіду з координатором, тобто зі мною. Я задаю питання і, враховуючи відповіді, ухвалюю рішення щодо можливої участі цієї людини в нашому русі. Головне питання – яка мета участі? Чи це просто знайомства і спілкування – тоді це не до нас. А якщо людина хоче допомагати і не нашкодити – тоді це до нас”.
