cdu.edu.ua
Студентське життя зазвичай запам’ятовується як один із найяскравіших періодів у життєвій історії людини. Чому?
Тому що, фактично, це перший самостійний досвід особистості. Молода людина має навчитися планувати й продуктивно проживати свій день; взаємодіяти з великою кількістю поки що незнайомих людей; навчитися спілкуватися як зі студентами-одногрупниками, так і з професорами, академіками; розібратися, що таке лекції і семінари або просто «пари»; зрозуміти новий підхід до навчання. Частині першокурсників доведеться навчитися жити в гуртожитках, потім їздити майже щотижня на вихідні додому, де ділитися з батьками й друзями враженнями про своє студентське життя, почуваючи себе абсолютно дорослими. Все це почнеться тепер, коли ви стали студентами. Все це і ще багато іншого.
«Місцевим» студентам не вдасться відчути студентське життя в повній мірі. Проте вони легше адаптовуються до нового. Для тих, хто здалеку, життєві зміни будуть кардинальними. Початок студентського життя — це своєрідна криза в житті людини, тому, власне, ми і говоримо про адаптацію.
Будь-яка криза передбачає зміни в житті й звикання до цих змін. Усі люди пристосовуються до таких перемін по-різному. Одні — легко, деякі — з радістю і піднесенням, інші — з острахом і тривогою, а ще хтось — пригнічено та з депресією. Все залежить від багатьох чинників і від наших особистісних характеристик. Так, сангвінік і флегматик набагато легше пристосовуються до будь-яких ситуацій завдяки своєму темпераменту.
Саме тому меланхолік і холерик адаптуються важче. Тільки перший буде мати глибокі внутрішні переживання, тривоги, а другий — демонструвати зовнішню конфліктність, невдоволеність, агресію.
Багато залежить від того, інтроверт людина чи екстраверт. Та, наперекір «слабким» місцям темпераментів, вони всі мають свої переваги. Меланхолік — чутливий, глибокий, романтичний; флегматик — спокійний, сильний, врівноважений; холерик — емоційний, рухливий, активний; сангвінік — упевнений, рішучий, наполегливий.
Також особливості адаптації людини залежать від її базової довіри чи недовіри до світу. Вона формується в дуже ранньому віці, але має вплив на все подальше життя людини. Якщо людина довіряє світу, вона впевнена в собі, у своїх силах, у неї адекватна або трішки завищена самооцінка, вона комунікабельна, відкрита, легка, їй часто щастить і вона впевнена, що цей світ створений для неї. Із таким настроєм людині буде багато чого вдаватися.
Якщо ж базову довіру свого часу не сформовано, людина буде невпевненою, тривожною, настороженою, із заниженою самооцінкою, з недовірою і до людей, і до світу. Тоді, звичайно, все буде відбуватися важче і складніше. Але все завжди можна змінити: і в собі, і в своєму оточенні. Саме студентське життя дає можливості відкрити і зрозуміти себе, своє Я, створити нову життєву філософію.
Це період, коли ви будете визначати для себе улюблені дисципліни і навпаки. Те ж саме буде і з викладачами. Будуть «пари», на котрі ви будете прокидатися зранку залюбки, а будуть ті, які вам хотітиметься прогуляти. І це також своєрідний психологічний процес адаптації, бо ви будете прислухатися до себе, до своїх відчуттів і звикати до їхніх нових проявів.
Це буде період самодисципліни, саморегуляції, самоконтролю, самовизначення. Все «само-», бо почалося справжнє самостійне життя.
Це також час «нової» дружби — часто справжньої. Саме однокурсники згодом стають свідками на ваших весіллях, хрещеними ваших дітей; з ними започатковуються нові проекти тривалістю в життя, створюються бізнес-партнерства тощо.
Звісно, потрібно пам’ятати про те, що це прекрасний вік і для закоханості, і для створення сім’ї. Статистика говорить, що шлюби, взяті в молодому віці, є найміцнішими. Очевидно тому, що ті пари, котрі переживають студентські роки разом, не бояться вже ніяких життєвих викликів і успішно їх долають.
Отже, крім навчання, інтелектуального й духовного розвитку доцільно залишати час і для особистого життя. Із власного багаторічного досвіду можу сказати, що на першому курсі дуже багато студентів беруть для рефератів тему «Депресія», хоча її в переліку тем немає, це повністю їхня ініціатива.
Зате на третьому курсі майже завжди домінують теми про закоханість, види любові та почуття. Природа бере своє. Усе розвивається так, як і має бути. Тим паче, що і депресію ми розглядаємо з позитивного боку, як період, коли накопичується енергія несвідомого. Енергія, котра потім трансформується у кохання.
І це прекрасно.
Інна Володимирівна Кукуленко-Лук’янець, кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри педагогіки і психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького
