blog.kitchology.com
Вересень до столу подає, казали наші предки, закінчуючи польові роботи. Дні у цей час вже коротшали та здебільшого негодило, а тому молодь збиралася в одній хаті на вечорниці, досвітки чи-то посвітки. В оселі під стелею висів посвіт, такий конусоподібний мішечок, званий кабицею, під яким власне і горіла лучина. Довкола розсідалися дівчата, хто пряв, хто вишивав. А невдовзі сходилися хлопці, і світлиця наповнювалася піснями, танцями та іграми.
У дохристиянські часи 22-го вересня наші пращури продовжували відзначали Осіннє рівнодення. Цього дня молилися до Ярила-Сонця та просили сил, аби відігнати темряву. Також за напрямком вітру передбачали погоду на осінь: північний вітер мав принести холод, південний – тепло, західний – дощі, а східний – гарну ясну погоду.
У народі 22 вересня у День осіннього рівнодення «женили комин». До цього часу селяни мали неодмінно обсіятися озиминою. Доки господар клопотався біля ниви, засіваючи житом загінку, жіноцтво наводило лад у хаті: білило стіни, готувало обрядові страви і усвятковувало ними стіл. Діти ж скликали сусідів. Упоравшись з роботою, господар одягався у святкове вбрання, діставав зі схованки кабицю (конусоподібний мішечок) і прилаштовував її в хаті. Господиня тим часом прикрашала кабицю барвінком та хмелем і ставила посеред хати пікну діжку. Коли ж до оселі сходилися гості, домочадець викрешував вогонь і запалював лучину, а найстарша мешканка тим часом обсівала кабицю, або ж посвіт, горіхами з ліщини і гарбузовим насінням, приказуючи: «Захисти, посвіте, худібку, — коники, волики і всяку пашницю. Захисти бджілки, винеси їх на красну весну, приспор медку і вощечку, дай челядоньці охотку раненько вставати, при світлі працювати, щоб нашому роду не було переводу!» Вогонь від «женіння комина» мав зберігатися в оселі протягом усієї осені та зими.
За церковним календарем 22 вересня вшановують праведників Іоякима і Анну та Святого Феодосія.
Святий Феодосій був Архієпископом Чернігівським, пострижеником Києво – Печерської лаври, помічником архієпископа Лазара Барановича. Відразу після його смерті розпочалося місцеве почитання, однак канонізували святителя набагато пізніше. Протягом двох століть його мощі обстежувалися, перекладалися у нову труну, і щоразу підтверджувалося, що вони нетлінні. Однак царський уряд не давав згоди на канонізацію святителя. Аж доки записи чудес від мощей святителя за 200 років не переконали владу.
Іменинниками 22 вересня є:
Микита, Іояким та Анна.
