dniprowazirka.com.ua
Ігоря Бондаренка із села Кононча мобілізували під час четвертої хвилі у січні 2015 року. Він служив розвідником у 14-й окремій механізованій бригаді, яка в той час дислокувалась поблизу Мар’їнки Донецької області. У січні 2016 року після декількох контузій, отриманих на передовій, Ігоря доставили до Красногорівської лікарні. Чоловік був у важкому стані, без свідомості. За декілька днів його перевели до військового госпіталю в м. Дніпро, а звідти до Києва. Там упродовж місяця Ігор проходив лікування в реанімаційному відділенні. Поруч із ним увесь час була його дружина Валентина. “Я молила Бога, аби Ігор залишився живим, – розповідає жінка. – Після реанімації на нас чекали довгі місяці реабілітації. Ігор заново вчився говорити, ходити, потроху згадував своє дитинство”. Лікарям вдалося неможливе – після важких ускладнень, практично приречений чоловік став на ноги. А цими днями у подружжя Бондаренків велика радість – сім’я отримала власну квартиру в Каневі, придбану для учасника АТО за кошти державного бюджету.
Після декількох місяців у госпіталі Бондаренки повернулися до Конончі, де винаймали житло. Власної хати в Ігоря та Валентини не було. Через важкий стан Ігоря Валентина не мала змоги працювати – чоловіку був потрібен постійний догляд, він не міг обходитися без сторонньої допомоги. Відтак родина жила лише на пенсію по інвалідності, яку оформили Ігорю.
– Уявляєте, чоловікові дали другу групу інвалідності загального захворювання, не пов’язану із проходженням військової служби, – розповідає Валентина. – Із таким статусом він не міг претендувати ні на які виплати і компенсації, і це в той час, коли йому потрібні були значні кошти на лікування і реабілітацію. Порадившись із головою Канівської спілки учасників АТО Олегом Клочком, я вирішила спробувати відновити справедли-вість і заново подала документи чоловіка на розгляд лікар-ської космісії. Випадок звів мене із депутатом Верховної Ради Марією Матіос та її помічницею Вірою Отрошко, які взяли під свій контроль вирішення нашої проблеми.
Через кілька місяців справедливість було відновлено – атовцю Ігорю Бондаренку призначили статус інваліда війни І-ї групи. Статус давав Ігорю право на забезпечення житлом коштом держави. Із вирішенням цієї проблеми Бондаренкам також допомогла народний депутат Марія Матіос. За її сприяння з держбюджету виділили близько 750 000 грн. на придбання квартири для родини Ігоря.
Оформлення необхідних документів тривало близько шести місяців. Аж ось на початку грудня Ігор і Валентина переїхали до власної трикімнатної квартири у Каневі. Сума коштів, виділена для придбання житла, дозволила підшукати гарний варіант – квартиру із ремонтом, меблями, побутовою технікою, повністю готову до проживання.
Напередодні переїзду в свою нову оселю Ігор запропонував Валентині повінчатися.
– Після усього, що зробила для мене Валя, мені захоті-лося, аби сам Бог благословив наш шлюб, – говорить Ігор Бондаренко. – Не кожна жінка змогла б витримати такі ви-пробування. Те, що я став на ноги – на 90% її заслуга.
Бондаренки обвінчалися в Козацькій церкві у Каневі після 9 років подружнього життя, пройшовши складне випробування війною та важкою контузією Ігоря.
– Ми щиро дякуємо усім, хто допоміг нам придбати житло. Це, передусім, народний депутат Марія Матіос та її помічниця Віра Отрошко, голова Канівської РДА Дмитро Шелест, його заступник Тетяна Жівотова, працівники районного центру соціальних служб для дітей сім’ї та молоді, начальник райуправління соці-ального захисту Анатолій Нечипоренко, спеціаліст із нерухомості Катерина Черняк, голова Канівської спілки учасників АТО Олег Клочок та багато інших людей, які підтримали нас, – каже Валентина Бондаренко.
Новий рік та Різдво Ігор Бондаренко та його дружина Валентина відсвяткують у власній оселі.
– Тепер я зможу приділяти Ігорю ще більше уваги, ми разом продовжимо реабілітацію, – говорить Валентина. – Мрію разом із ним подорожувати Україною, аби Ігор побачив усю красу нашої Батьківщини, заради якої воював на фронті й ризикував своїм життям.
