Два роки тому, якраз перед зимовими святами, ця історія сколихнула не лише Черкаси. Онкохворий 4-річний Анрійко Семиліт робив іграшкових сніговиків, аби зібрати гроші на лікування. Як сьогодні почувається хлопчик?
Шив, щоб відволіктися
Мама Андрія, Олена Семиліт, досі вважає те, що трапилося, новорічним дивом.
Історія Андрійка почалася два роки тому: чотирирічний хлопчик почав робити сніговичків, щоб зібрати гроші на лікування лейкозу. Лікувати дитину потрібно було в Білоруському республіканському науково-практичному центрі радіаційної медицини, бо в Україні допомогти не змогли. У Білорусі були готові прийняти хлопчика на лікування, але сім’ї не вистачало грошей, курс коштував 35 тисяч доларів.
За кілька тижнів до Нового року Олена принесла в лікарню шкарпетки, рис, фломастери, щоб хоч трохи відволікти дитину від хворобливих процедур. Мама і бабуся робили перші фігурки сніговичков, а Андрійко їх розфарбовував. Вони виходили гарненькими і іграшки вирішили продавати.
Тим часом Олена зверталася до фондів, дзвонила на телеканали, про хлопчика написали кілька видань. Та потрібну суму зібрати не вдавалося. Залишалося одне – продати квартиру, опинитися буквально на вулиці. І сім’я вже була готова до цього.
“Я якраз їхала в Україну, щоб продати нашу квартиру. І в цей час почали надходити повідомлення з банку. На наш рахунок надходили гроші. Переклади робили люди з України, Білорусі, Росії, Ізраїлю, Німеччини”, – розповідає Олена.
Про хлопчика, який в лікарні шиє сніговиків і продає їх, щоб зібрати на лікування онкозахворювання, на своїй сторінці в Facebook написала Світлана Кацуба з Ізраїлю.
Історія вразила користувачів соцмереж, і люди почали переводити гроші на рахунок Олени, залишати замовлення на сніговиків. Приїжджали до лікарні в Гомелі з уже готовими сніговиками, щоб хлопчик міг їх продати. Необхідну суму на лікування хлопчика вдалося зібрати за п’ять днів.
Хоче стати лікарем
“Завдяки вашій підтримці, молитвам, допомоги ми закінчили лікування! На початку цього тижня ми їздили на контроль в Гомель, таких поїздок буде з десятки протягом 5 років. Часто чую:” Ну що, все закінчено? Тепер живіть, як і раніше! “Життя повністю змінилася, але висновок один -” Дихати на повні груди! Цінувати кожну хвилину життя! Бути поруч, попри все! “- близько місяця тому написала на своїй сторінці в соцмережі Алена Семиліт.
Зараз Андрійко вдома. Він не ходить в садок, бо має поки що медичні обмеження, але друзів у нього багато. Хлопчик любить машинки і конструктори лего.
“До нас приходить вчителька і займається з ним підготовкою до школи. Можливо, перший час ми будемо вчитися дистанційно. Я сподіваюся, що через кілька років ми перейдемо до звичайної школи. Потім вступимо до університету. Андрійко хоче стати льотчиком або лікарем”, – розповідає Олена.
Що ж до сніговичків, то найперший, зроблений малюком в лікарні, досі “живе” вдома у Олени і Андрійка.
“Цього сніговичка купили, переказали за нього гроші. Але покупець залишив його нам як символ. І не вірте тому, хто говорить, що чудес не буває. Вони трапляються”, – каже мама Андрійка. Сама ж вона після довгої перерви повернулася на роботу – Олена за фахом перукар.
