Про шевченківські березини в історії Черкащини за матеріалами журналу “Рідний край” 1906 і 1911 рр. розповів відомий черкаський краєзнавець, професор Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького Василь Мельниченко:
Щороку у березневі дні в Україні і скрізь у світі, де живуть українці, вшановують пам’ять Тараса Шевченка. Повагу людей він здобув ще за життя і відтоді образ великого сина рідної землі і України назавжди залишився в народній пам’яті. Традиції увічнення постаті великого Кобзаря та популяризація його творчої спадщини на Черкащині, як і в інших куточках України, зародилися відразу після його смерті і в подальшому набули всенародного розмаху, поклавши початок творення всенародної Шевченкіани.
Вшанування пам’яті Шевченка його земляками на початку минулого століття висвітлював журнал “Рідний край” (редагований Оленою Пчілкою).
Зокрема, повідомлялося, що у березні 1906 року у соборі міста Звенигородки вперше було відправлено панахиду по великому поету, а напередодні місцева комісія київського комітету грамотності на своєму засіданні прийняла рішення про спорудження у Звенигородці народного дому в пам’ять Т. Г. Шевченка.
В іншому номері йшлося про те, що 1906 року вшанування Т. Г. Шевченка відбулося в селі Колодистому Звенигородського повіту Київської губернії, де “чималий гурток селян” відзначав 45-ті роковини смерті Т. Г. Шевченка. Селяни радилися як краще вшанувати пам’ять поета і “положили ось як: щороку збирати по карбованцю грошей, на ці гроші купити всі твори Шевченка і других найкращих українських письменників. А як буде багато членів, то думка заснувати школу, де б можна було вчити дітей на своїй рідній мові”.
Особливе місце в шевченкіані на сторінках “Рідного краю” посідає випуск журналу 1911 року, повністю присвячений 50-річчю смерті Т. Г. Шевченка. В інформації із села Керелівки повідомлялося, що “між присутніми на панахиді були й родичі поетові – Трохим, Андрій, Іван і Петро Шевченки, що приходяться племінниками Тарасові. Була й инша родина. Співали панахиду учні місцевої школи. Коли заспівали “Вічну пам’ять”, усі стали на коліна”.
